Ми маємо за них боротися. Як в Запоріжжі пройшла акція в підтримку військовополонених оборонців
Близько 50-ти людей зібралися на площі Поляка у Запоріжжі 11 січня на вже традиційну акцію в підтримку військовополонених та зниклих безвісті оборонців. Тут були і матері “азовців”, які захищали Маріуполь і вже майже три роки утримуються у так званому “почесному” полоні. І небайдужа молодь прифронтового міста, яка завдячує захисникам своїм життям. На акції побувала й журналістка Свої Єва Миронова.
"Чоловік пропав на Курщині, але я знаю, що він живий"
Дружина воїна — Ольга разом з дворічним сином Мироном виходить майже на кожну акцію підтримки військовополонених. Вона щиро сподівається на повернення коханого чоловіка Віталія.
Його мобілізували в квітні минулого року. Через чотири місяці Віталій з побратимами вийшов на завдання і не повернувся.
Ольга з сином
"Після навчання чоловіка відправили на Курщину. 12 серпня вони вийшли на завдання, але так і не доїхали. Вони потрапили під ворожий обстріл. Хто врятувався, а хто ні — невідомо. Чоловік вважається зниклим безвісти", — розповідає Ольга.
Жінка каже, що Віталій служив у 92-й бригаді водієм. Оскільки раніше працював далекобійником, вибір військового призначення був однозначним.
"Попри те, що чоловік вважається безвісти зниклим, я точно знаю, що він живий — він в російському полоні. Бо я бачила його фото на російських ресурсах. І навіть відео: він давай інтерв'ю російському пропагандисту Соловйову", — каже Ольга.
Акція на підтримку військовополонених
За Маріупольський гарнізон
Павло виходив на акції підтримки полонених в Києві, коли в Запоріжжі ще такі мітинги не проводились. Хлопець каже, що не має полонених ані серед родичів, ані серед друзів. Однак відчуває важливість цих заходів.
"Ми почали виходити на мітинги ще в столиці. Пізніше в Запоріжжі я вийшов на одиночний пікет. А згодом в нашому місті пройшла перша така акція на площі Фестивальній. Тоді на неї прийшло близько 150-ти людей", — згадує Павло.
Павло - учасник мітингу на підтримку полонених
Хлопець каже, що навчається на третьому курсі факультета політології в Запорізькій політехніці. Цікавиться історією, тому не проходить повз події в Україні.
"Завдяки хлопцям, які захищають країну, ми можемо тут жити. Мій 6-річний племінник може рости й вивчати рідну мову, розмовляти українською. Якщо б не Маріупольський гарнізон, я дуже сумніваюсь, що у нас були б шанси вціліти. Як мінімум, у лівобережжя України".
Мітинг на підтримку військовополонених
Щира надія на повернення сина
Лідія пережила окупацію рідного селища Роботине Запорізької області. Півроку родина мешкала в страху — з ворогами у власному селі, сподіваючись на звільнення. Втім, коли росіяни обстріляли будинок з міномета, Лідія евакуювалась до Запоріжжя.
“В травні окупанти приходили й допитували нас дві години. Вони зрозуміли, що ми проукраїнськи налаштовані, але ми максимально приховували, що син військовий”, — розповідає жінка.
Лідія чекає на 40-річного сина-захисника
Сергій захищав країну в складі 54-ї бригади на Донецькому напрямку півтора роки. 3 листопада 2023-го року військовий зник безвісти, але в лютому 2024-го матері вдалося підтвердити полон.
“Вони захищали Бахмут півтора роки. Потім хлопців перекинули на Харківський напрямок, і в перший же вихід ворог із танків розстріляв їхні позиції. Його побратими бачили з квадрокоптера, що позиції захоплені, але трьох наших воїнів вивели росіяни. Тоді я не знала, кого саме. Дуже сильно переживала. І вже в листопаді на російському каналі виклали його допит — так ми дізналися, що Сергій живий”.
Лідія каже, що ніякого зв`язку з сином не має, але щиро сподівається на те, що він живий і скоро повернеться додому.
Акція на підтримку військовополонених
"Акції важливі для підтримки рідних"
18-річна Надія, яка навчається у Економіко-правничому коледжі ЗНУ, виходить на акції за всіх полонених. Дівчина каже, що подібні нагадування про захисників є важливими.
18-ріяна Надія - учасниця акції
“Я не так давно почала долучатися до мітингів на підтримку військовополонених — може місяць тому. І з тих пір виходжу на кожну акцію, бо вважаю, чим більше людей будуть брати в них участь й нагадувати про захисників, які зараз перебувають в нелюдських умовах, тим швидше буде черговий обмін”, — наголошує Надія.
Крім того студентка долучається до волонтерської справи, збираючи донати на потреби військових.
Акція на підтримку військовополонених
“Акції вкрай важливі ще й для підтримки рідних військовополонених. А коли хлопці повертатимуться, вони побачать ці акції, і розуміють, що їх дійсно чекали, про них не мовчали”, — говорить дівчина.
Свої в Telegram 
