Макс Мельніков у полоні 1030 днів. росіяни засудили “азовця” на 24 роки в річницю великої війни
Служба Максу подобалася, і море поруч
Максим і Олександра познайомилися у Києві у липні 2019 року, обидва тоді працювали на парламентських виборах. Згодом вони почали зустрічатися. Олександра каже, що Максим вже тоді мріяв потрапити до лав “Азову”. Вона його відмовляла, а хлопець наполягав, бо у нього було передчуття — повномасштабне вторгнення неминуче. Потрапити в “Азов” Максим Мельніков зміг через рік, присягу склав 20 листопада 2020 року. Служив навідником зенітного відділення 2-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення окремого загону спецпризначення “Азов”.
Олександра і Максим
“Служба йому дуже подобалася, Максим потрапив туди, куди давно хотів. Казав, що командування класне, яке розуміло бійців. Він служив на базі в Урзуфі, розташування йому подобалося, бо море близько”.
По його групі спрацював російський танк — дивом залишився живий
За місяць до великої війни Олександра вперше, і тепер вже востаннє, приїхала до коханого в Маріуполь. Вони разом побули кілька днів. Дівчина каже, вже тоді у місті відчувалася напруга. 5 січня — тоді була їхня зустріч перед довгою розлукою, яка триває вже понад три роки.
“Повномасштабне вторгнення Максим зустрів у Маріуполі, я була у Києві. Він мені о 01:20 написав, що у нього все добре. І потім о 06:11 теж написав, що все добре, і ані слова про те, що Маріуполь обстрілюють і що повномасштабне вторгнення почалося. Не хотів, щоб я нервувала, бо я йому ще з листопада 2023 року казала, що скоро “щось буде”. Але згодом я вже написала, що Київ обстрілюють і що я виїжджаю з міста”.
У Олександри зв'язок з Максимом був до 3 березня. А потім він написав вже 21 березня.
“Розповів, що в ніч на 5 березня дістав поранення. По його групі спрацював російський танк, він дивом залишився живий та відбувся осколками і контузією — на праве вухо він не чує і досі. Вже тоді розповідав, що були проблеми з їжею, казав, що дуже хоче їсти. Один раз хвалився, що йому добавка каші перепала, то був таким щасливим. Максим постійно просив поїсти щось за нього, бо йому так було легше”.
Вночі 6 квітня "ROI" сказав Олександрі, що буде без зв’язку. Дівчина зрозуміла, що він пішов на позицію. Дні і ночі вона не знаходила собі місця, допоки наречений знову зможе написати. 28 квітня боєць з’явився у мережі — хороших новин для Олександри у нього не було.
“Сказав, що “Азов” відкинули на “Азовсталь”, що відходити вже немає куди і щоб я готувалася до найгіршого. Тут вже моральний дух у Макса почав падати, я його підтримувала, як тільки могла. Собі теж не давала права розслабитися, не панікувала, бо мені потрібно було його в той момент підтримувати — це було найголовніше завдання. Тоді я дала йому трохи надії, що “екстракція” допоможе, і Туреччина в цьому питанні зіграє свою роль. Ми всі тоді в це вірили…”
Каблучка ледь не "застрягла" на пошті в Маріуполі — Макс освідчився з "Азовсталі"
Ще до повномасштабного вторгнення Максим замовив для коханої каблучку. Напередодні великої війни, 23 лютого 2022 року, з Маріуполя переслав її Олександрі до Києва.
“Він був впевнений, що буде просто загострення на Донбасі, що Київ чіпати не будуть. Каблучка “застрягла” у Дніпрі, на трасі, тоді ще можна було відстежувати в режимі реального часу, де знаходиться посилка Нової Пошти. І посилка поїхала назад у Маріуполь. Я благала менеджерів щось зробити і переслати мені посилку на Закарпаття. Я писала, дзвонила. Нова Пошта — це просто герої, які все ж таки 19 березня переадресували мені каблучку з міста Маріуполь. Мене дотепер дивує, як вони це зробили. Але Макс все одно просив не відкривати коробочку, просив дочекатися його. Звісно, мені було цікаво, але я зробила, як він просив”.
30 квітня Максим з “Азовсталі” освідчився Олександрі.
“Він вийшов на зв'язок, сказав, щоб я швидко відкрила коробку, бо йому дали перепочити ненадовго і він зловив інтернет. Ось так і освідчився. Такі, на жаль, реалії сьогодення…”
Каблучка, яка ледь не залишилась у тепер вже окупованому Маріуполі
З Оленівки до Таганрогу, а звідти — до Донецька
Останнє повідомлення від нареченого дівчина отримала 14 травня, тоді Максим жодного слова не сказав про вихід з "Азовсталі" і полон. Про все це Олександра дізналася через два дні з вечірніх новин.
“А 27 травня з незнайомого українського номера мені прийшло смс-повідомлення, що Максим у полоні вже як 11 днів за наказом і про те, що він очікує обміну до кінця літа. Наступного дня Макс зателефонував мені з іншого незнайомого номера, сказав, що він у Оленівській колонії. Дзвінок тривав буквально кілька хвилин. Потім було смс 7 серпня, Макс написав, що у нього все добре. І останнє смс-повідомлення було 9 вересня, а наприкінці місяця його перевезли до Таганрогу.
Повідомлення від Макса
Я дізналася це після обміну, який був 6 травня 2023 року. Тобто до цього в мене не було жодної інформації — де його тримають і у якому він стані. Тоді ж мені зателефонували з Міжнародного Червоного Хреста і підтвердили полон Максима, але не повідомили, де він і як він. Все, що знаю, дізнавалася від хлопців, які повертались з полону, інформація доходила до мене максимально дозовано”.
У Таганрозі, де над “азовцями” постійно знущаються, Максима Мельнікова тримали з вересня 2022 року приблизно до середини літа 2024 року. Далі оборонця Маріуполя перевезли до Ростовського СІЗО, але пробув він там недовго. Тоді ж “главное следственное управление СК России” відкрило проти нього кримінальне провадження. На початку грудня хлопця перевезли в Донецьке СІЗО, де він очікував вже на “вирок суду”.
Олександра чекає на повернення коханого
“Про те, що наречений у Донецьку я дізналася від мами іншого “азовця”, до якого в камеру підселили Максима. Вона зателефонувала мені 20 грудня 2024 року, розповіла, що отримала від сина листа, в якому він написав про Максима. Мені дали контакти волонтера, через якого можна писати листи. Я написала перший лист 21 грудня, але він так і не дійшов до Макса. Для мене було важливо, щоб він зрозумів, що я на нього тут чекаю. Я отримала від нього лист 27 грудня, він дуже переймався, що я йому не написала. Я тоді не знала, скільки листів можна надсилати, тому вирішила діяти методом конвеєра, щоб хоча б один до нього дійшов. І у мене це вийшло, тоді Максим написав у листі, за які дати він отримав від мене листи, і дуже просив відправити йому повторно лист за 21 грудня”.
Суд переносили двічі: оборонця Маріуполя засудили на 24 роки за начебто вбивство місцевого з проросійською позицією
У листах "ROI" писав, що його судитимуть за статтями 256, 105 кодексу РФ. Але кілька разів суд переносили. З яких причин — невідомо. Навіть оголошення “вироку” йому перенесли двічі. Останній раз — з 20 на 24 лютого 2025 року.
“Про те, що засідання перенесли я не знала, бо тоді були технічні проблеми з листами. Буквально за пару годин до того як дізналася, що Макса засудили, прийшли листи від нього за два тижні. У них Макс писав, що суд перенесли. А потім мені надіслали новину з російського телеграм-каналу про те, що Макса засудили. Я вперше побачила фотографію нареченого за три роки.
Максим у полоні
На фото помітила, що погано скористалися фотошопом і не до кінця “замазали” синець під оком. Мені дуже боляче було бачити Максима в такому стані, того дня я взагалі не хотіла ні з ким спілкуватись, я була розбита. Але наважилась зробити допис в Інстаграмі, в той день мені дуже багато людей написало, підтримали мене, за що я всім щиро вдячна”.
У третю річницю повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Верховний суд самопроголошеної "ДНР" засудив Максима Мельнікова за нібито вбивство мирного жителя, який мав проросійські погляди на 24 роки позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму.
Олександра вірить у те, що її коханого обміняють до етапування
“Після вироку засуджених військовополонених перевозять по різних колоніях, як по окупованій території України, так і по колоніях в росії, тому не знаю, де наступного разу опиниться Макс. Сподіваюсь, до етапування його обміняють, але важко тут сказати, бо засуджених військовополонених “азовців” дуже важко обмінюють, росія не хоче їх віддавати”.
---
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
Свої в Telegram 
