У мені «білий квиток», я міг не йти воювати. Історія нацгвардійця, який змінив кав'ярню на поле бою
Від бізнес-плану до передової
Ранок 24 лютого 2022 року мав стати для «Кодака» черговим кроком у розвитку власної справи. У його планах було відкриття нової кав'ярні, і того дня він збирався оглянути приміщення під оренду. Натомість пролунали вибухи, і життя різко змінило напрямок.
«Я думаю: не щастить, — згадує той день з іронією боєць. — У мене взагалі «білий квиток». І я міг не йти до війська, просто десь собі відпочити і потім далі займатися своїми справами».
Але замість того, щоб скористатися можливістю легально уникнути призову, 23-річний хлопець пішов добровольцем боронити країну. За три роки війни він встиг побувати і піхотинцем, і снайпером, і розвідником, пройшовши найважчі ділянки фронту.
Снайперська правда — без голлівудських ілюзій
Нині «Кодак» воює на Покровському напрямку в складі бригади оперативного призначення «Червона калина» у підрозділі розвідки. За його плечима — бої в районі Мар'їнки, Авдіївки, Невельського, досвід снайперської роботи, яка, як виявилося, мало нагадує голлівудські фільми.
«Там не можна сидіти, як у фільмах: накинув на себе сітку і сидиш у відкритому полі, ніхто тебе не бачить, бо ти супер закамуфльований. Ні, ми з хлопцем «гризли землю». Сиділи у хаті та пробили собі балістичне вікно на 400 метрів, щоб перекривати чітко наш сектор», — розповідає боєць.
Він руйнує романтичні уявлення про війну, пояснюючи, що в реальному бою немає місця для кіногероїв.
«Коли ти знаходишся безпосередньо на фронті, і тебе там «кріплять» всім підряд, ти спускаєшся рівно на рівень своїх навичок: використовуєш те, що ти знаєш. Не за рахунок адреналіну ти там Джон Вік, Рембо — це так не працює».
«Крутилка смерті» — як війна змінилася за три роки
«Кодак» відзначає кардинальні зміни в характері війни за три роки його служби. Якщо на початку повномасштабного вторгнення було «якось простіше», то тепер ситуація разюче змінилася.
«Зараз це взагалі якась "крутилка смерті". Це оптоволокно, воно настільки сильно змінює взагалі саму інтенсивність і виявлення позицій, і твої пересування», — ділиться спостереженнями нацгвардієць.
Особливо він відзначає зростання ролі безпілотників.
«Інтенсивність дронів настільки зросла, що мені здається, скоро вони почнуть вже ставити дорожні знаки один для одного».
Попри зміни в тактиці, військові продовжують виконувати завдання, використовуючи для пересування і постачання квадроцикли — маневрені транспортні засоби, які дозволяють швидко доставляти боєприпаси, їжу, провізію, здійснювати ротацію особового складу та евакуювати поранених.
Мотивація, що не змінюється — захист своєї землі
Незважаючи на всі труднощі, мотивація «Кодака» залишається незмінною — захищати рідну землю й знищувати ворога, який прийшов на неї з війною.
«Вони прийшли та повбивали кучу цивільних. Зараз у нас перемовини про мир, а що робиться у Києві?», — обурюється боєць, не розуміючи тих, хто залишається осторонь під час загрози існуванню нації.
Він нагадує про трагічні події в містах, які пережили російську окупацію: «Буча, Ірпінь, Харків. Скільки випадків, скільки полонених страчено».
Свою просту й безкомпромісну позицію «Кодак» формулює так: «Якщо ми їх не вб'ємо — вони вб'ють нас». Ця фраза, можливо, краще за будь-які патріотичні гасла пояснює, чому хлопець, який міг би сьогодні розвивати свій бізнес під захистом «білого квитка», третій рік поспіль перебуває на передовій.
Свої в Telegram 
