Більше тікати не будемо. Як подружжя Терехових із Сіверська відбудовує життя на Черкащині

Від 25 кіз до руїн за одну мить

«Нас вигнали з Луганської області, вигнали з Донецької області, все розбили — і пішли ми далі так, як стояли», — згадує пан Ігор.

До повномасштабного вторгнення подружжя Терехових мало все для заможного сільського життя на Донеччині: 25 кіз, курей, чотирьох собак, вісім котів та власний будинок. Артилерійські обстріли стали щоденною реальністю.

Подружжя ТереховихАвтор: скрін з відео Суспільне Черкаси

«Ну, артилерія їхня лупила по нас добре. Прильоти такі були вже, що ми звикли і чуємо. Оце сидимо — вихід. Ану, долетить чи не долетить? Перелетить. Перелетіло. Не долетить», — розповідає Ігор Терехов про останні місяці у рідному селі.

Подружжя рахувало постріли, поки один із снарядів не зруйнував їхню домівку. У вересні 2022 року військові вивезли їх з небезпечної зони.

Евакуація у шортах і тапочках

«Я в шортах. Вона теж у шортах. Шляпа від сонця і ці тапочки — по чужих хатах понаходили старі тряпки тисячолітні», — згадує пан Ігор про день евакуації.

Три місяці вони жили у чужій хаті, поки у травні 2023 року військові поставили ультиматум: «Так як ви 8 травня не погоджуєтесь їхати, то ми вас погрузимо у машину так, як ви стоїте, і вивезем, бо ви нам уже мішаєте — ми там одні залишились».

Разом із подружжям евакуювався їхній улюбленець — пес Арчик, який дуже боїться вибухів і став повноправним членом нової родини.

Нове життя

Сьогодні день Терехових починається з догляду за худобою. Замість 25 коз тепер у них п'ятеро

«Казали, що будемо тримати дві козочки, хватить на двох. Вийшло з двох п'ятеро вже».

На городі ростуть редиска, кукурудза, картопля, часник та малина.

«Тут у нас все, що треба для столу, щоб було свіженьке своє», — показує господиня свої грядки.

Домашня бринза як спогад про минуле

Особливе місце в житті подружжя займає виготовлення домашньої бринзи. Щодня Тамара здоює сім літрів свіжого молока, підігріває його на печі і готує улюблену страву.

«Підсолена обов'язково — зверху підсолю, знизу підсолю. І це з чайком із солодким — контраст: солене і солодке. Клас», — ділиться секретами пані Тамара.

Мрії про козячу ферму

Попри втрати, подружжя не втратило оптимізму.

«Взагалі-то було б непогано, якби ми були трошки молодшими. А трошки — це років так на 30-40. То ми б уже — нам по 71 — ризикнули провести ферму козячу. Робили б сирок, творожок, бринзочку», — мріє Ігор Терахов.

«Асфальт, бетон нас не приваблює. Нас — я вже казав — що там Париж? Травка, квіти, виноград, сад. Це нас приваблює», — пояснює чоловік вибір сільського способу життя.

Тікати більше не будемо

Попри всі випробування, Терехови твердо вирішили більше не залишати свій новий дім.

«Тепер придбали знову те, що хотіли. І вже тікати ми більше не будемо, бо клопоту вистачає і тут», — підсумовує пан Ігор.

У Києві встановили рекорд читання поезії. Серед учасниць — поетки з Маріуполя і Біловодська

Треба забити вікна і їхати. Як серед руїн, без світла, газу і води живуть 800 людей у Родинському

Люди намагаються зберегти нормальність у ненормальних умовах. Як живе прифронтова Костянтинівка