Тут обідають студенти, працівники прокуратури і суду. Чим особлива їдальня «Чорниця» в Маріуполі
Найбільшою проблемою початківців є неготовність до того, що їх очікує після відкриття своєї справи, каже підприємець Олександр Патяка. Ключем до успіху він вважає вичерпні знання того, чим починаєш заробляти, наявність «фішки», яка привабить клієнтів, і – толкових робітників. Його їдальня «Чорниця» в центрі міста за півтора роки набула великої популярності.
До рідного Маріуполя Олександр з родиною повернувся у 2014-му в якості переселенця. Донецьк, де він прожив 30 років, опинився по той бік лінії розмежування.
У Маріуполі роботи не було. Бізнес закляк через близькість до зони конфлікту. За своє життя Олександр Патяка був і держслужбовцем, і найманим робітником, і мав досвід ведення бізнесу. Настав час починати щось нове.
Думав шукати долі у Києві, коли зустрів давнього знайомого, який займався виробництвом сиру в Маріуполі. Вирішили працювати разом, розширивши справу, й у пошуках нового приміщення знайшли цю площу в будівлі університету.
– Я побачив приміщення і сказав: жодних сирних цехів, тут – тільки їдальня. З цього історія й почалася, – каже Олександр.
Отримати грант – лише початок
Можливості для отримання грошей на розбудову бізнесу переселенець з Донецька шукав цілеспрямовано. Паралельно підготував бізнес-план майбутньої їдальні. Крім ділового досвіду, йому стала у нагоді освіта: Донецький торгівельний інститут у середині 80-х він закінчив за фахом «Технологія й організація громадського харчування». Зрештою цей бізнес-план він успішно захистив перед Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) та отримав 200 тисяч гривень від уряду Великої Британії.
Олександр Патяка розповідає:
Договір на оренду приміщення у Фонді держмайна отримав за два тижні до запланованої дати відкриття (процедура тяглася місяців сім-вісім). Щоб встигнути привести до ладу приміщення у встановлений умовами гранту термін, працювали навіть вночі.
– Вирішуєш одне питання – постає нове. Персонал! У Центрі зайнятості пообіцяли зібрати зустріч. 150 людей обдзвонили, 50 зголосилися прийти, прийшли 11, з них осіб сім більш-менш підходили. Проте зацікавилася одна лише жіночка, навіть не від Центру зайнятості – просто повз проходила. І от Світлана вже підтягла свою подругу, вони обдзвонили знайомих – так ми підібрали людей для старту, – згадує Олександр.
Кухарі усі пройшли горнило заводських їдалень. Повар з ресторану не витримає такого навантаження. Зараз працюють чотири працевлаштованих особи, три на стажуванні, чотири студенти.
«Сарафанне радіо» – найефективніше
Меню обкатали, новинки час від часу випробовують і зараз. Страви у їдальні «Чорниця» приготовані «як для себе». Господар щодня дегустує кілька страв, заходить до кухні з вердиктом, де щось треба поміняти у рецептах.
Студенти вишу, в якому знаходиться їдальня, заповнюють зал у велику перерву – з 11 до 12. Решта часу відвідувачі – з сусідніх офісів, закладів та установ: з прокуратури, суду, готелю. Реклами майже не було – клієнти йдуть завдяки «сарафанному радіо».
– Ціни в нас демократичні. У мене навіть нема мети заробити купу грошей. На цьому етапі завдання – не залишитися в мінусі й працювати. Зараз ми підходимо до цифр, які я ставив у бізнес-плані. За півтора роки це непогано, – вважає Олександр Патяка.
Паралельно власник їдальні займається виробництвом сиру сулугуні (на окремому майданчику) та планує відкрити ще один заклад неподалік від «Чорниці». Це буде млинцева, приміщення Олександр вже взяв в оренду, робить ремонт.
– Головне її зробити так, щоб вона була класна. Є купа ідей, я спілкувався з кількома шеф-кухарями: меню буде бомбовське. Коли ви наступного разу потрапите до Маріуполя, ми там працюватимемо, – обіцяє Олександр.
P. S. від «Своих». У лютому Олександр Патяка повідомив у Facebook, що відкрив у Маріуполі «маленьке затишне млинцеве кафе» БлинDash. Адреса – проспект Миру, 68-Б.
***
Свои.City продовжують публікацію серії текстів з книги «Великі історії малого бізнесу», створеній за ініціативою Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні.
З 2015 року ПРООН надає фінансову (або грантову) допомогу мікро-, малому та середньому бізнесу, який постраждав від конфлікту. У книзі «Великі історії малого бізнесу» зібрані 50 історій звичайних людей, які змогли створити власний бізнес, дати роботу іншим та розвинути свої громади, зокрема завдяки такій підтримці.
***
Щоб читати ексклюзивні історії про схід першими, підписуйтесь на нашу сторінку у Facebook і Teleg
Свої в Telegram 
