Я роблю своє місто кращим, хоч мені й не платять за це. Історія скульптора з Сєвєродонецька

Мешканець Сєвєродонецька Олександр Моїсеєнко – інженер-механік, який любить і вміє працювати з автомобілями і мотоциклами. З 2014 року він на волонтерських засадах відремонтував багато техніки для військових. Але більшість сєвєродончан знають його саме як скульптора, який прикрашає місто своєрідними металевими роботами.
Як все починалося
Вироби з стилі техно-арт прикрашають місто з 2013 року. На вулиці Курчатова поруч з кабінетом стоматології з'явилися перші його роботи – «Змій Горинич», «Павич», «Стрекоза».
– Почав займатися цим в 2010 році, тому що були зайві деталі. Спочатку зробив мотоцикл і байкера в Рубіжному. Серйозна робота з'явилася наприкінці 2013 року. Це був «Динозавр», який пішов у приватну колекцію. Потім на замовлення стоматолога зробив «Змія Горинича», який стоїть на Курчатова. Поруч встановлені роботи «Павич» і «Стрекоза». Робота над «Павичем», до речі, була дуже важка і монотонна – це 12 тисяч точок зварювання – і забрала в мене півтора місяці, але я пишаюся, що таку роботу виконав, бо більше ніде подібної скульптури я не бачив. Ну а потім пішло-поїхало. Спочатку я хотів, щоб хоча б одна робота була для міста, а тепер їх вже багато.
«Змій Горинич»
Прикрашені вулиці та двори
Зараз роботи Олександра встановлені на вулицях й двориках Сєвєродонецька. Це «Кульбаба, соняшник і мишка», «Лебідь» біля будинків на перехресті вулиць Першотравневої та Федоренка, це мультяшні Смішарики на території Міського палацу культури і ще багато чого. Загалом 32 роботи.
– Просто дуже хочеться, щоб наше місто виглядало цікаво, щоб чимось здивувати людей. Наприклад, їдеш вуличками міст Європи або Західної України, дивишся на архітектуру. А чим у нас здивувати, «хрущовками»?! Хотілося щось зробити для міста незвичайне. І я загорівся тим, щоб зробити такий музей під відкритим небом. Уже зробив альбом, який називається «Магія сєвєродончан». Це альбом для людей, які небайдужі до Сєверодонецька.
Смішарики
Тінь цілої епохи
Нещодавно на перехресті бульвару Дружби народів і вулиці Менделєєва з'явився автомобіль. Робота називається «Тінь цілої епохи». Це данина поваги інженерам ери парових двигунів. Можна оцінити, наскільки опрацьовані деталі – трубки подачі води в котел і пари в циліндр, задній номер з підсвічуванням, паровозна труба з клепками, фари, амортизатори, дудки, петлі капота, горловина, кермо з рульовою колонкою, педалі, бампер із старовинної кованої осі з возу тощо. Усередині фар – лінзи з справжніх автомобільних фар.
– Машина – це чистий стім-панк. Стиль, у якому обіграні паровозні двигуни, механізми. Хотів зробити машину, щоб вона була не така, як у всіх.

Талант і заздрість
У місті працює установа обласного рівня – Сєвєродонецьке музичне училище імені Прокоф'єва. Сюди на концерти приїздить багато гостей, зокрема із сусідніх міст. Фойє училища також прикрашає робота Олександра – під назвою «Талант і заздрість». Скрипка уособлює талант і працьовитість, а відкушений її шматок – заздрість людей, які не працюють над своїми навичками, але заздрять іншим, пояснює скульптор.
– Мені така скрипка наснилася. Я вважаю, що скрипка – дуже складний музичний інструмент. Усе життя потрібно грати на ній з ранку до вечора, щоб потім зіграти добре. Це інструмент, який ніколи не дозволяє розслабитися.

Теорія розбитих вікон
Робота з металом складна, трудомістка, забирає багато часу і вимагає фінансування. Але більшу частину робіт Олександр для міста робить безкоштовно. Іноді у виготовленні металевих скульптур йому допомагають городяни.
– Є так звана теорія розбитих вікон. Якщо навкруги сміття і бруд, то ситуація буде погіршуватися. А коли навколо красиво і акуратно, то люди починають підтримувати порядок. Мені не платять за це гроші. Велику частину роботи я роблю за свій рахунок. Я розумію, що це фінансові, матеріальні та часові витрати, але вони окупаються, бо я отримую підтримку від людей. Це дуже стимулює до того, щоб створювати ще.

Нові ідеї
У Олександра багато нових ідей – згодом на вулицях міста може з’явитися Дон Кіхот, нотний стан з метеликами, білка з паспортом для сєвєродонецького ЦНАПу і символ Луганщини – байбак.
– Поки фінансів і часу не вистачає, але є задумки. Я хочу зробити байбака, але такого, щоб він був схожим на Тайсона, у боксерських рукавичках з тризубами, – розповідає про свої плани Олександр. – Якщо чесно, такі ідеї мені сняться.
«Лебідь»
Почніть зі свого під'їзду
Олександр вважає, що, незалежно від бажання, умінь і талантів, людина може зробити своє місто краще. Почати робити свій внесок у благоустрій він радить із того, що є найближче:
– Почніть зі свого під'їзду. Як тільки ви наведете лад у своєму під'їзді, ваше життя вже зміниться. І знайдуться люди, готові допомогти вам прикрашати своє місто.
