У Бахмуті вже пів року працює “Кіндер-клаб”. Розповідаємо про дитячий центр денного перебування
Перше, що ми помітили, коли завітали у “Кіндер-клаб”, – це посмішка Майї. Разом зі спеціалісткою центру вона створювала чарівну квітку, що здійснює бажання. Цей простір для дівчини – місце, де вона зустрічається із друзями та проводить дозвілля майже щодня. А сам “Кіндер-клаб” – відповідь Бахмутської громади на запит батьків, які виховують дітей з інвалідністю.
Центр для денного перебування з’явився у березні 2021 року на базі Центру соціальних послуг. Тут можна залишити дитину під наглядом на дві-чотири години. Поки діти займаються зі спеціалістами та відпочивають, мами і тата можуть оформити документи у інших службах, вирішити побутові питання або просто перепочити.
У 2019 році в Україні стартував проєкт ЮНІСЕФ "Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді" за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку через Німецький банк розвитку (KfW). Зокрема, проект допоміг оцінити, які саме послуги потрібні мешканцям громади, та запровадити їх. У Бахмуті допомогу отримали зокрема родини, де виховують дітей з інвалідністю, а також діти у складних життєвих обставинах. Для них з’явилася послуга денного догляду.
“Це справжнє полегшення для батьків”
У групі “Кіндер-клабу” займаються до чотирьох дітей, з ними - два спеціалісти. Щодня сюди приходить 8-10 дітей. Сьогодні тут троє відвідувачів — Майя, Варя та Олексій. Зараз вони займаються хендмейдом: разом роблять квітку з кольорового паперу.
“До нас приходять різні діти з різними видами інвалідності , — пояснює спеціалістка центру Гюльшан Агаєва. — Мами заповнили анкети, чим діти люблять займатися. Ми враховуємо ці побажання, а також намагаємося зробити перебування в центрі якомога більш різноманітним. Діти всі творчі — люблять ліпити, робити аплікації, збирати конструктори. Влаштовуємо перегляди мультфільмів, які теж обирають наші діти”.
Майя та Варя вже вмостилися у зручні пуфи і готуються до перегляду мультфільму — теж про чарівну квітку. У цьому просторі є проектор, зручні безкаркасні меблі, дитячі парти та іграшки на будь-який смак. Трирічний Олексій тут вперше, тож спеціалістка більше уваги приділяє його вподобанням: замість мультфільму він хоче збирати буси. Йому допомагають і дорослі, і Варя. Майя щиро радіє успіхам Льоші разом з усіма.
Гюльшан каже, що за пів року діти передружилися — виникла справжня дитяча спільнота. Батьки теж приводять сюди дітей, щоб соціалізувати та вирішити інші нагальні питання, поки діти зі спеціалістами в центрі. За її словами, головна задача зараз - розказати про послугу ще ширшому колу батьків, щоб підтримати їх і допомогти дітям з інвалідністю.
Майя та Варя готуються до перегляду мультфільму
“Всі батьки, які приводять до нас дітей, відчувають полегшення. Вони знають, що можуть кілька годин не переживати, вирішувати інші питання. Тоді ми розуміємо, що робимо корисну справу - легше стає і дітям, і батькам”, — каже Гюльшан.
“Для Майї сидіти в чотирьох стінах вдома було б дуже важко”
Бабуся Майї Ніна Шуляк каже, що дівчині тільки-но виповнилося 18 років, вона не розмовляє, але дуже любить взаємодіяти з дітьми та із задоволенням відвідує клуб.
“Ми приходимо сюди майже щодня. Майя залюбки відвідує заняття в центрі — малює, ліпить, - каже пані Ніна. — Раніше я залишалася тут з нею, але потім онучка звикла до цього місця і людей, вже впізнавала всіх. Тож поки вона тут, я можу піти до поліклініки, в магазин, зайнятися іншими справами”.
Мая з бабусею Ніною приходять до "Кіндер-клабу" майже щодня
Батьки Майї працюють, можуть приділяти увагу дівчині та брату на вихідних. А у будні з Майєю знаходиться саме Ніна Олександрівна, якій вже 75 років. Каже, що такий денний догляд - суттєва допомога для їхньої родини.
“Якби Майя сиділа в мене вдома в чотирьох стінах, було б дуже важко, — каже бабуся. — Одну я її вдома не залишаю, вона скрізь зі мною. Бо діти з інвалідністю мають соціалізуватися, не боятися оточуючих. Вдома вона сумує за спілкуванням з іншими”.
Мая живе вдома, але соціалізується у суспільстві
Раніше таких соціальних послуг та можливості інклюзивного навчання у родини не було.
“Через бойові дії ми переїхали в Бахмут з Авдіївки, — зізнається Надія Олександрівна. — Два роки Майя навчалася у спеціалізованому інтернаті в Донецьку, де і жила. Це було складно - і добиратися, і залишати її там. А зараз ми відвідуємо реабілітаційний центр прямо за місцем проживання, де онучка отримує всі потрібні заняття з фахівцями, але живе з нами, в родині”.
“Громада стала більш дружньою до сімей”
Віра Решевська очолює Центр соціальних послуг у Бахмутській громаді вже два роки. Каже, що із прийняттям законодавчої бази у 2019 році у них з’явилися великі можливості, щоб створювати нові корисні послуги для дітей та родин в громаді.
“Проєкт “Спільно” допоміг вивчити, на які послуги саме у нашій громаді є великий попит. У нас більше 400 родин виховує дітей з інвалідністю, тому нам допомогли запустити денний догляд. Так з’явився “Кіндер-клаб”, а спеціалісти пройшли дуже інтенсивне фахове навчання. Ми вже частково обладнали кімнату і ще чекаємо на велику поставку від ЮНІСЕФ: від іграшок до меблів, які зроблять цей простір ще комфортнішим”.
Центр запустили у березні, але через карантинні обмеження сюди могли прийти одна-дві дитини на день. Зараз це 8-10 дітей, які можуть до 4 годин перебувати у клубі. Часто батьки приводять двох-трьох дітей. Більшість з них - з інвалідністю, але послугою також користуються родини у складних життєвих обставинах, які отримують супровід спеціалістів соціального центру.
Віра Решевська вважає, що з появою цієї послуги громада стала більш дружньою до родин, адже батьки відчули, що їхні запити отримують реальні рішення. Директорка хоче, щоб соціальний центр став справжньою екосистемою: для цього, крім іншого, тут влаштовують зустрічі у “Батьківському клубі” та вже найближчим часом обладнають дитячий майданчик, який буде доступний для дітей з інвалідністю.
“Можу без питань залишити дітей і не переживати”
Семирічну Варю приводить мама Лілія Мінасенко. До цього центру вони приходять один-два рази на тиждень вже кілька місяців. Інколи дівчинка відвідує його сама, інколи разом із старшим братом.
Семирічна Варя буває у "Кіндер-клабі" 1-2 рази на тиждень
“Тепер у мене є можливість залишити дітей у безпеці, — зізнається Лілія. — Вони завжди повертаються із занять задоволеними та з цікавими поробками. Тут з ними дійсно займаються продуктивно. Якщо у спеціалізованому реабілітаційному центрі, який ми відвідуємо, все більш закрито, то в “Кіндер-клаб” я, як і інші батьки, можу зайти і побачити заняття. Я рада, що мої діти приходять сюди залюбки, тут дуже тепла атмосфера. А мені це допомагає, бо я можу без питань залишити дітей і не переживати, що з ними щось станеться”.
За Олексієм вже прийшла мама Світлана Тимченко. Вона каже, що дізналася про “Кіндер-клаб” у соціальній мережі. Запрошення прочитала в спільноті батьків, які виховують дітей з інвалідністю, “Бахмут особливий”.
“Це перше заняття для сина. Я трохи переживала, як все буде, але все пройшло добре, - зітхає з полегшенням мама. - Скоро Олексій піде до дитячого садочка, але я планую приводити його і сюди, щоб він отримував ще більше спілкування і варіантів для дозвілля”.
мама Олексія дізналася про "Кіндер-клаб" через соцмережі
Світлана додає, що така соціальна послуга дійсно потрібна і їй особисто, і її знайомим у спільноті. Бо для батьків дітей з інвалідністю важливо отримувати підтримку.
“Запит на денний догляд є у кожній громаді”
Наталія Датченко, координаторка проєкту ЮНІСЕФ "“Спільно. Соціальні послуги для сімей у громаді":
Послуга денного догляду є дуже важливою, на неї є запит у сімей в кожній громаді, але на жаль, не всі її зараз мають. Сам стандарт таких денних центрів перебування зараз тільки приймається. Із Бахмутською громадою ми у авангарді подій, тут ця послуга з’явилася однією з найперших. Вона дозволяє батькам отримати час на вирішення проблем та перепочинок, поки їхні діти у центрі розвиваються і соціалізуються.
Під час проєкту “Спільно” ми навчали спеціалістів важливого підходу - щоб вони були орієнтовані саме на дітей. В Бахмуті це вдається, громада зараз робить кроки, аби зробити послугу ще більш доступною.
Радує, що діти приходять до нового центру. У батьків з’явилася можливість залишити їх та зайнятися іншими важливими справами. Адже до них часто не доходили руки, коли діти потребують щохвилинного догляду. Це гарний результат, бо ми не будуємо окрему послугу, а цілу систему, яка допомагає вирішувати проблеми дітям і родинам у складних життєвих обставинах.
***
Якими бувають соціальні послуги для сімей у громадах? Хто та в яких випадках може за ними звернутися? Як саме допомагають родинам фахівці? Дізнайтеся про це більше у інформаційному буклеті проєкту “Спільно”.
Свої в Telegram 
