Мешканці Лисичанська пишуть рідним листи в підвалах. Вони провели там вже 116 днів

“Зі мною все гаразд”, — написала в листі до своїх дітей Валентина Данько з Лисичанська. Вона сиділа в темному підвалі разом з іншими мешканцями, які залишились в місті. У звичайному шкільному підвалі жінка провела вже 116 днів. Вона сказала, що листи допомагають їй впоратися з наростаючою тривогою і є єдиним способом зв’язку із родиною. “Я не знаю, чи побачу їх знову”.

Мешканка Лисичанська в підваліФото: The Washington Post

Лисичанськ фактично став містом-привидом, адже більшість людей евакуювали. Але навіть тут залишаються цивільні. 70-річна Валентина сказала, що їй немає куди йти. Усі дні тут вона спить на восьми шкільних стільцях, застелених ковдрами і спілкується з сусідами по укриттю.

Усі вони пишуть листи, бо в місті давно немає інтернету. Тож до людей приїжджають волонтери, забирають листи, фотографують їх і відправляють родичам людей у Telegram.

У випадку Валентини листи відправляють її сину і дочці. Вони відповідають, а волонтери пізніше показують їхні повідомлення на своїх телефонах.

Братська могила в ЛисичанськуФото: The Washington Post

Окрім цього, добровольці постійно пропонують переносити тіла людей до братських могил біля міського цвинтаря, бо деякі люди ховають рідних просто перед своїм будинком. У братських могилах зараз поховано близько 300 осіб, а поряд з ними знаходяться свіжі, порожні ями.

Зруйноване щастя. Актори Луганського театру в Сєвєродонецьку згадують, за що його любили

Лікарі у Львові повернули мені зір. Тут я вперше побачила доньок і вийшла заміж за коханого

Кохаю до смерті. 23-річна Анастасія з «Азову» загинула в Маріуполі, її любий Влад — в полоні