Моя донька опинилася в евакуації в Сицилії. Їй не дозволяють виходити з монастиря. Поверніть мені її
Карина Воронова — мама двох донечок, була власницею студії депіляції "Карамель". Коли у Сєвєродонецьк прийшла велика війна, родині довелося евакуюватися: спочатку на Вінничину, а потім — за кордон. Як її старша донька опинилася під опікою у монастирі в італійській Сицилії та чому Карині не віддають Ксенію, жінка розповіла Свої.
Донька "у полоні" опікунів
“Мене можуть посадити за те, що я заберу свою доньку чи піду з нею поїсти морозива тут, поруч з монастирем”, — говорить Карина.
З цих слів починається наша розмова, приводом якої слугує ось цей її пост — крик відчаю та болю.
"В лютому я врятувала дітей від нападу росії, зараз я намагаюсь врятувати дитину від італійської опіки", — написала мама. У неї дві доньки. Старша Ксенія з дитинства займається велоспортом — є призеркою України у свої 13 років.
24 лютого 2022 року Карина разом з доньками, мамою та чоловіком, який працює у Товаристві Червоного Хреста, виїхали на Вінничину. Думали, що там буде безпечно, але місто обстрілювали ракетами.
Щаслива родина до повномасштабної війни
“Ми вирішили евакуюватися далі. Тренер Ксенії запропонував відправити доньку до Італії як до країни велоспорту, щоб вона тренувалася і мала якийсь розвиток далі у цій справі. У нього дуже багато знайомих, бо він ветеран спорту. Він подзвонив своїм знайомим і домовився за Ксенію. Ксенія з моєю мамою почала збиратися до від'їзду в Італію. Ми зробили генеральне доручення від тата на перевезення до Італії і все, що з цим пов'язано. Бабуся з Ксенією полетіла в супроводі тренера до Сицилії. Вони прилетіли. Їх гарно зустріли. Тобто все було гаразд. Але тут такі правила, що вони в перший день не признали генеральну довіреність від батька. Пішли до міграційної служби і сказали моїй мамі "Ви, бабуся, не хвилюйтеся, у нас такі правила. Ми їй надамо опікуна тимчасового. І в разі чого, коли ви будете збиратися від'їжджати, ніяких проблем не буде". Вони їм надали житло, в інституті якийсь гуртожиток. Ксенію взяли до школи, начебто все було гаразд. Перший опікун був дуже хорошим чоловіком. Він приїздив, повністю виконував свої опікунські обов'язки, справи, завдання”.
Але потім опікуни почали змінюватися без відома родини.
“Один за одним, без відома нашого та моєї матері. Вони призначили суд для визначення бабусі бабусею. Але в них це доручення викликало підозру. Ми зробили інше доручення. Мій чоловік зробив це у іншого нотаріуса вже з прописом, що це вже точно бабуся, з апостилем (підтвердженням законності документа)”.
Чоловік Карини на цей час продовжує працювати у Києві.
“Ми цю довіреність передали через чоловіка, який летів до Сицилії. Це ж дуже далеко. Людина приїхала, через пошту відправила на маму цей пакет з довіреністю. Мама її віднесла, і довіреність в суді лежала два місяці”.
Карина говорить, що весь процес дуже довгий та втомлюючий, що її донька від стресу починає замикатися у собі.
“Потім Ксенії знову змінили опікуна, і заселили у гуртожиток до монахинь на закриту територію, з якої не дозволяють дитині виходити. Ні з бабусею, ні з ким. Тільки в супроводі монахинь. Бабуся просила у суді та Ксенія писала заяву, що дозвольте виходити хоча б кафе тут поруч, морозива поїсти. І відповідь була — ні, не можна”.
При цьому, у дівчинки закінчилися страховка, і опікуни, які мають подовжити її, цього не роблять.
Суд за своїми правилами
Консульство України в Італії, говорить, що не можуть втручатися в судовий процес, що відбувається в Сицилії.
“У них такі закони. Але я запитую в інших людей, в кого були опікуни, як у них. Всім дітям, які сюди приїжджають без батьків, влада надає опікунів та соціальних працівників, і всі нормально відпускають дітей, всі все узгоджують. З від'їздом не має зовсім проблем. Навіть до суду не доходить. Але нам не пощастило. Дехто каже, що вони утримують дітей, тому що влада надає дуже великі гроші на всю цю гуманітарну тему. Тобто кому війна, а кому мати рідна. Їм вигідно утримувати дітей, щоб отримувати кошти. Я це не стверджую, це так кажуть, бо я не знаю, які можуть бути причини, навіщо вони це роблять, якщо чесно”.
При цьому з опікунами говорити не можна. Карина навіть не знає, хто вони.
“Це конфіденційна інформація. Такі правила. Ми не знаємо ані телефону, ні імені. На суд прийшла представниця опікуна. Навіть не сама опікунка. Нас допитали, ми все розповіли. Коли представниці дали слово, вона почала виражати недовіру нашим документам, довідкам з консульства, моєму місцеперебуванню в Німеччині, моєму соціальному стану”.
Так склалося, що, коли Ксенію відправили з бабусею до Італії, Карина з молодшою донькою відправились до Німеччини, де у них родичі. Там Ліза закінчила школу. Коли навчальний рік закінчився, Карина змогла оформити дозвіл та поїхати в Італію.
“Коли це все почалося з опікунами, я чотири місяці робила документи. В Німеччині теж дуже складні умови оформлення щодо цього всього. Тільки но я отримала посвідку на проживання — візу - і дозвіл, що я можу полетіти, дав добро Джобцентр, я полетіла одразу. Прилетіла минулої неділі”.
Карині висловили недовіру у тому, що вона мати Ксенії.
“Розумієте, так? Генеральне консульство дало довідки, що я мати, що це моя донька, дійсно, що це бабуся, що це дійсно вони провели розслідування. Генеральне консульство підтверджує, що ми — це ми. І все одно від них відповідь — “Ні”. Ось так. Консульство говорить, що це Сицилія, тут свої закони та так буває. Нам порадили шукати адвоката”.
Ксенія в монастирі в Сицилії
Адвокату виявилося все одно
Спочатку у родини був безплатний адвокат, але він поводився непрофесіонально.
“Ми змінили адвоката. Він прийняв документи, нічого не запитав, не розпитав, посидів на засіданні, майже спав — і все. Коли я попросила, руку підіймала, щоб мені дали слово, і вони дали мені слово, я сказала, що я висловлюю недовіру опікуну і вважаю, що вони затягують справу навмисно, цей адвокат мене вивів, сказав, що не треба так казати, бо на мене зроблять справу, що я роблю наклеп. Сказав, що мені краще мовчати. І маємо, що маємо. Наступного дня мені подзвонила жінка, добрі люди дізналися про нашу ситуацію, вона прислала іншого адвоката. Він не безоплатний, але він одразу взявся за справу. Сьогодні їздив в суд і дивився нашу справу. Ми найняли цього хлопця. Молодий такий, він дорожчий, але краще я заплачу, але заберу свою дитину, бо це щось коїться нереальне”.
Карина живе разом з донькою в одній кімнаті, але за законом не є їй мамою, а бабуся — бабусею.
Дівчата у мирному житті у Сєвєродонецьку
“Я приїхала, я мати, що ви хочете? В мене є всі підтверджуючі документи, паспорт, посвідка на проживання в Німеччині. В мене є куди її відвозити. Окей, не пустили б до України, бо там війна, вони теж так можуть зробити. Але ж я її не везу до України поки. Вони запитали: "А куди поїде бабуся?". "В Київ". "А чому в Київ?". "Тому, що там зять". "А де тато дитини працює?". "В Червоному Хресті". "А чому він не воює?". Тобто такі речі питали. "А з ким ви залишили молодшу дочку?". "З родичами". "А де вони живуть?". "В Мюнхені". Ось так. Розумієте?” — обурюється Карина.
Зараз Карина доводить у соціальних службах, що вона мати своєї Ксенії, що хоче забрати її та відвезти до молодшої Лізи, жити разом у Німеччині. Співпрацює з новим адвокатом та збирає документи та докази. Карина просить повернути їй доньку.
Станом на 1 серпня підключилися ювенальна поліція, Державна служба України у справах дітей, консульство. Процес пішов. Невдовзі зустріч у суді разом з консулом "очно".
Що робити українцям, які потребують допомоги за кордоном
-
Ви можете звернутися до консульства України в тій країні, де ви знаходитеся. Тут всі контакти.
-
Юристи Данської ради у справах біженців (DRC) безкоштовно допомагають вирішувати юридичні питання тим, хто був вимушений поїхати за кордон у зв’язку з бойовими діями. +380443334295 (Увага: діє функція зворотного дзвінка — ваш дзвінок реєструється автоматично і невдовзі вам зателефонує спеціаліст для з’ясування потреб).
-
Українська спілка психотерапевтів. Консультації очно та онлайн: +380935473773, +380971124591 (Telegram, WhatsApp).
Свої в Telegram 
