За очима в Аліканте. Як почувається демінер зі Слов’янська Владислав Єщенко — чим йому допомогти
Солдат Владислав Єщенко, який втратив слух і зір внаслідок самоліквідації боєприпасів вже вдома і вчиться жити по-новому. Після повномасштабного вторгнення хлопець вступив до лав інженерно-саперних військ. У серпні він отримав поранення на Донеччині і дивом залишився живий. Як себе почуває захисник зараз, скільки грошей потрібно на реабілітацію та яким він бачитиме світ без очей у нашому матеріалі.
У лікарні Влад провів близько трьох місяців. Операцію по видаленню очей йому зробили ще у Дніпрі, вухо прооперували у Києві.
“Коли Влад вийшов з медикаментозної коми і усвідомив, що з ним трапилось, у нього був шок. Перші дні ми чули від нього: "Навіщо ви зі мною возитесь, навіщо я вам такий потрібен?". Ми з ним поговорили і поставили просте запитання: "Твій батько хотів, щоб ти пішов на війну? Ні. Він тобі дозволив піти? Так. Ти пішов, бо прийняв таке рішення. Ми прийняли рішення бути з тобою”, — розповідає друг сім’ї Артем Пахомов.
Очей немає, але збереглися нерви
Ще у госпіталі Владислав освідчився своїй дівчині. Валерія погодилася стати його дружиною. Кохання виявилось сильнішим за жахіття війни. Сьогодні Лєра допомагає нареченому адаптуватись у новій реальності.
“Рани на його обличчі загоїлись. Залишились шрами та червоні плями від опіків. Очей у Влада немає, але збереглися нерви. Ми їх капаємо, аби вони не відмерли. Нещодавно у Інституті слуху йому зробили операцію на вусі. Поки про результат говорити зарано. Він мене чує так само, як і раніше. Зараз у нього затампоноване вухо. Можливо, коли тампон дістануть, Влад чутиме трохи краще. Але він сам у це не вірить. Інше вухо взагалі нічого не чує. Плануємо поставити на нього слуховий апарат, який коштує 20 тисяч доларів”, — розповідає наречена Валерія.
Попри загоєні на обличчі рани Владислав дуже тонко реагує на погоду. Зі слів Валерії, коли за вікном сніг, дощ чи хмарно у нього починається важкість в голові і знижується тиск. У такі дні він майже не встає з ліжка через запаморочення. Вже місяць хлопець перебуває в квартирі. На вулицю виходить разом з коханою, яка вправно ним керує.
“Перші дні йому було важко орієнтуватись у просторі квартири. Інколи він б’ється лобом, але нічого страшного. У нього там титанова пластина, — жартує наречена. — Коли ми виходимо на вулицю, я беру його за руку. Якщо нам потрібно повертати, я повертаю його руку у потрібний бік. Перед сходами я двічі на неї тисну”.
Чіп з'єднають з корою мозку
За висновком лікарів, Влад ніколи не бачитиме. Очі не можливо пересадити. Друг сім’ї Артем дізнався, що у іспанському місті Аліканте хлопцю можуть в голову вживити чіп. З однієї сторони електроди з чіпу під’єднуються до кортикальної кори мозку. З іншої — до окулярів, які збирають інформацію і передають сигнал. Завдяки цій технології є надія, що Владислав зможе краще орієнтуватись у просторі та бачити нескладні образи.
“Ця технологія дозволяє передавати мозку картинку, яка не дуже швидко змінюється. Не факт, що Влад розрізнятиме кольори. Можливо, він бачитиме відтінками сірого, білого та чорного. Але хоча б зможе орієнтуватись у просторі”, — каже Артем.
Спільними зусиллями на лікування Влада зібрано вже близько 1,6 млн гривень. Цих грошей вистачить, аби поставити хлопцю слуховий імплант. Але не вистачить на проживання в Аліканте, де йому планують вживити у голову чіп.
Підтримати Владислава Єщенка ви можете на нашій благодійній платформі історій Svoi.Fund — ми не хочемо, щоб ви надсилали кошти незнайомій людині. Ми прагнемо, щоб ви відчули зв’язок з тими, хто по інший бік екрану. Ми розповідаємо їхні історії — ви обираєте, кому допомогти. За це отримаєте Артефакти добра.
Свої в Telegram 
