Катерина Плечистова не дає світу забути про чоловіка і побратимів. Вони вже понад 7 місяців у полоні
Катерина Плечистова народилася у Маріуполі. Тут вона прожила 25 років. Місто Марії подарувало Катерині велике кохання з Олегом, бійцем “Азову”, який згодом став її чоловіком. У перший день повномасштабного вторгнення за “наказом” коханого вона виїхала з рідного Маріуполя. А 20 травня за наказом вищого військового командування Олег та ще майже 2,5 тисячі захисників Маріуполя вийшли з “Азовсталі”. З кінця липня Катерина стала частиною команди Асоціації родин захисників “Азовсталі” — вона займається координацією закордонних мітингів та акцій на підтримку полонених бійців Маріупольського гарнізону. Паралельно з громадською діяльністю 25-річна переселенка продовжує працювати тренером-реабілітологом.
Реабілітологія — улюблена робота
З дитинства Катерина Плечистова займалась танцями і спортом. Каже, що їй було цікаво пізнавати особливості і можливості свого тіла.
“Десь з 14 років мене почав турбувати сильний біль у спині, від якого я просиналася вночі. Чим мене тільки не лікували: і блокади у спину кололи, і масажі робили, і фізіотерапію, але нічого не допомагало. А потім один з лікарів порадив займатися йогою. Мене підтримала матуся, тож ми разом почали опановувати техніку цієї давньої практики. Тоді я зрозуміла, як рух лікує наше тіло”.
Після закінчення школи перед Катериною постав вибір — медицина або тренерство. Це те, що вона обожнювала і чим цікавилася. І знайшлася золота середина — реабілітологія.
У липні Катя приєдналася до Асоціації родин захисників “Азовсталі”
“На спеціаліста, який за рахунок рухів відновлює тіло, навчалася у Маріупольському державному університеті. Мені подобалося вчитися, пізнавати особливості впливу рухів на наше тіло, тому працювати тренером почала ще на другому курсі. Зібрала групу і почала формувати свою філософію здорового фітнесу. Потім стала займатися глибше саме реабілітацією: створила групу здоров‘я, де проводила терапевтичні тренування для людей, яких турбує біль у спині, суглобах. Розуміла, що люди хочуть займатися, але фізично їм важко витримувати концепцію групових тренувань. Додалися ще індивідуальні тренування, а згодом і важка реабілітація з виїздом на дім. Тут були люди з переломами хребта, хворі після інсульту тощо”.
Але це виснажлива робота, як морально, так і фізично, тому Катерина пішла з важкої реабілітації. Натомість знайшла собі нове заняття — відкрила у школі №15, у Приморському районі, спортивно-оздоровчу секцію для дітей.
Катерина на забігу у підтримку бійців "Азову"
“Восени 2021-го настав етап мого становлення і я почала самостійно створювати оздоровчий простір. Орендувала два приміщення: один зал був для групових тренувань, а інший — для створення rehab-простору, де могла індивідуально приймати людей. У цьому просторі здоров‘я я займалась відновленням дітей, хлопців з “Азову” та людей, які просто хотіли добре почуватися”.
Зіграли у теніс, спілкувалися і закохалися
Про чоловіка Катерина розповідає дуже обмежено. Без прізвища та позивного. Це для безпеки, бо, за її словами, висвітлювання окремої особистості полку “Азов” підвищує його цінність і тому бійця важче обміняти.
“З Олегом нас познайомив спільний знайомий. Це було просто секундне знайомство, яке не передбачало романтичних стосунків. Перше наше спілкування зав‘язалося на фоні моєї професійної діяльності, я йому допомагала справлятися з болем у шийному відділі. Потім, десь через пів року, Олег на моїй сторінці у соцмережі побачив, що я граю у великий теніс і запропонував разом зустрітися на корті. Ми пограли і розійшлись. І з того часу почали спілкуватися, як друзі.
А згодом зрозуміли, що нам хочеться чути і бачити один одного частіше, і у лютому 2019-го у нас почалися стосунки. А у серпні 2021-го ми одружилися”.
Виїхала з Маріуполя за “наказом” чоловіка
Олег родом з Миколаєва. До Маріуполя переїхав у 2014 році, у складі полку “Азов” з 2015-го. 24 лютого, тобто у перший день повномасштабного вторгнення, Катерина виїхала з Маріуполя за “наказом” свого чоловіка.
“На той момент мені здавалось, що я втрачаю опору під ногами, тому що Олег — це єдина людина у моєму житті, якому я могла довіритися і який міг спланувати і організувати усе до найменших деталей. А в той момент це все лягло на мене. Також мене атакував дикий страх за життя коханого”.
Катерина з сестрою Олега та його племінниками зустрілася на заході країни, а потім всі разом поїхали за кордон. Увесь цей час Олег рідко виходив на зв'язок. За словами дружини, у нього було дуже багато роботи, просив зайвий раз не телефонувати і що він сам по можливості буде відписуватися.
“І ми з його сестрою тільки і робили, що постійно оновлювали телеграм, щоб дивитися, коли він був онлайн. Іноді Олег виходив на зв'язок і це було повідомлення воїна, який писав, що попри всі складні умови вони тримаються. Були найстрашніші повідомлення, коли Олег зі мною прощався. Ці повідомлення він надсилав з “Азовсталі”.
20 травня Олег зателефонував дружині, сказав, що бійці виходять з металургійного підприємства.
Місто Марії подарувало Катерині велику любов з Олегом
“Казав, що виходять, як на евакуацію, у почесний полон. Олег заспокоїв мене тим, що є міжнародні організації, які будуть слідкувати та моніторити їх стан і місце утримання, і що їх протягом трьох місяців обміняють. Але те, що ми бачимо зараз — це повна протилежність. Я не чую, я не бачу свого чоловіка вже понад сім місяців, я не знаю, де він, я не знаю, в якому він стані і коли його обміняють. І цей полон — це знищення їх, як воїнів, і знищення нас, як родин, які чекають. Ти щодня просинаєшся і засинаєш з тими самими думками, щодня моніториш новини, щодня ти намагаєшся хоч щось робити, щоб допомогти йому, щоб прискорити процес його повернення”.
Боротьба за визволення захисників Маріуполя
1 червня 2022 року була створена Асоціація родин захисників “Азовсталі”, в яку входять найрідніші воїнів усіх підрозділів, які обороняли Маріуполь, а саме бійців полку “Азов”, територіальної оборони, морських піхотинців з 36-ї окремої бригади морської піхоти, прикордонників, нацгвардійців, поліціянтів, співробітників СБУ та інших силових структур. Мета — пришвидшити процеси визволення з полону бійців.
Папа Римський 11 травня у Ватикані зустрівся з дружинами бійців полку “Азов” Катериною Прокопенко та Юлією Федосюк. 21 вересня 2022 року командир полку “Азов” Денис Прокопенко звільнений з полону внаслідок обміну полоненими, він інтернований на території Туреччини разом із чотирма командирами оборонців Маріуполя
Члені асоціації займалися розголосом: влаштовували акції, спілкувалися з іноземними журналістами та іноземними організаціями, писали листи як від родин, так і від самої асоціації, зустрічалися з високопосадовцями різних країн.
“Так сталося, що з активистками я познайомилася у Італії, куди з рідними Олега переїхала після Маріуполя. Хлопці ще були на “Азовсталі” і ми інформаційно підіймали світ, щоб врятувати їх. Ми ходили з візитами до послів, влаштовували маніфестації, ми йшли на телебачення, щоб кричати про “Азовсталь”, кричати про допомогу. А у травні дівчата з асоціації, яка на той момент ще не була офіційно зареєстрована, поїхали до Папи Римського з місією про екстракцію Маріупольського гарнізону. Я у той час була на мітингу з плакатом, побачила знайомі обличчя. Підійшла до дружин полонених, щоб ближче познайомитися”.
26 липня Катерина повернулася до України. У Києві долучилася до асоціації, почала активно брати участь в акціях, мітингах, забігах тощо.
“Потім стала координуватися з людьми, які мешкають за кордоном і які хочуть допомогти. Вони допомагають нам зараз з міжнародними акціями в Італії, Франції, Німеччині, Англії, США, Швейцарії, Польщі, Румунії, Молдові”.
Катерина мріє якомога швидше обійняти свого коханого чоловіка.
“Коли Олег повернеться, я буду зустрічати з коробкою його улюблених шоколадних батончиків, про які він згадував, коли перебував на “Азовсталі”. Олег і є моя мрія. Все, про що я мрію сьогодні — це він”.
Свої в Telegram 
