Боєць "Верес" втратив зір у Бахмуті. Він мріє знову побачити рідних і зустріти перемогу в Євпаторії

Віталій, як і інші подопічні благодійного фонду “Побачимо перемогу”, покладає всі надії на новітню технологію Cortivis. Це коли у кортикальну кору вживлюється чіп, який оброблятиме дані з камер та за допомогою нейромережі передаватиме зображення у мозок.

Зараз співзасновник фонду Владислав Єщенко, який під час розмінування у Донецькій області отримав численні поранення обличчя і лікарі змушені були видали йому обидва ока, веде перемовини з науковцями з іспанського міста Аліканте. Він хоче придбати патент і перевезти технологію Cortivis в Україну, яка зможе повернути повністю втрачений зір пораненим бійцям та всім нужденним.

Ворожа протитанкова ракета скалічила життя

Віталій Верес навчався у Харкові у Національній академії Нацгвардії України. На початку березня 2022-го добровольцем долучився до лав Національної гвардії. Військовий за власним бажанням перевівся у 3-й штурмовий батальйон в\ч 3017 та потрапив у найгарячішу точку — місто Бахмут.

“Саме там я отримав важке поранення, яке кардинально змінило моє життя. Це сталося вночі 14 лютого. Був щільний обстріл, а нашу групу вразили з протитанкової ракети”.

Віталій до повномасштабної війни жив звичним життямАвтор: архів Віталія

Пораненого бійця одразу евакуювали до Дніпра. У обласній клінічній лікарні імені Мечнікова Віталію діагностували черепно-мозкову травму, контузію, переломи кісток лицьового черепа та гайморових пазух, відкритий перелом нижньої щелепи, забій серця, наскрізні поранення очниць, термічні опіки очей, і, як наслідок, тотальна руйнація обох очей. Лікарі зробили перші екстрені заходи та операцію по видаленню правого ока.

Коли отямився, спочатку подумав, що потрапив у полон

17 лютого його реанімаційним потягом перевезли до Вінницького військового шпиталю. Там, продовжуючи боротьбу за життя і збереження лівого ока, Віталію зробили ще дві операції. Лікарі довго радилися стосовно лівого ока Віталія, вони намагалися його врятувати. Око не видалили, його вдалося зберегти, але боєць ним нічого не бачить.

У березні 2022 Віталій пішов добровольцем на війнуАвтор: архів Віталія

“Коли прийшов до тями, мене охопила паніка: руки і ноги були прив’язані, рот зшитий, нічого не бачу. І перша думка — я у полоні. Якщо обирати полон чи смерть, оберу другий варіант. На цей випадок при собі завжди була граната”.

Перші дні після поранення стан Віталія був дуже тяжкимАвтор: архів Віталія

Військовий перебував два тижні у реанімації. У Віталія був критично-важкий стан — він не міг самостійно дихати та харчуватися. 2 березня його вперше підвели з ліжка. Каже, що проживав день сурка: поспав, погодували, туалет, і так по колу, і це все в цілковитій темряві.

Поки у бійця потроху загоювалися післяопераційні шви, його рідні займалися бюрократичною тяганиною: великими зусиллями добивалися потрібних довідок, заповнювали безліч документів, вирішували паперові питання.

Без допомоги рідних самому з такими пораненнями складно навіть у лікарніАвтор: архів Віталія

Віталій з братом ПавломАвтор: архів Віталія

“Це добре, що поруч зі мною були близькі люди. А якщо боєць отримав таке тяжке поранення і поруч з ним немає нікого, то навіть не уявляю, що тоді робити”.

Вердикт лікарів — звикай жити у темряві

Перебуваючи у Вінницькому шпиталі, Віталій став працювати з психологом. Саме від неї “Верес” і дізнався, що він не може бачити. Проте Віталій та близькі не втрачали надії і шукали усілякі можливості для подальшого лікування й повернення зору.

13 березня бійця перевезли до Одеси. В Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова Віталію зробили ще 4 операції — три пластичні і пересадку рогівки на лівому оці.

Віталій вірить, що зможе бачитиАвтор: архів Віталія

Спочатку лікарі казали бійцю: "Віталій, юлити не будемо і скажемо, як є, щоб не будували ніяких ілюзій: ви повинні звикати жити без зору".

Проте потім вирішили, якщо з допомогою пересадки рогівки з'явиться найменший шанс повернути хоча б світловідчуття, то треба ним скористатися.

“За весь цей час мені зробили сім операцій, але бачу лише темряву. Зараз збираємо усі документи і гроші для лікування та реабілітації в Ізраїлі”.

Інфраструктури для людей з інвалідністю немає

Коли у Віталія з’явилися сили потроху виходити гуляти, то він залюбки у супроводі рідних йшов на пляж послухати морський прибій і доторкнутися до солоної води. Боєць каже, що тільки на невеличкій частині пляжу можна гуляти пересічним громадянам, а вся інша територія приватна.

Віталій з мамоюАвтор: архів Віталія

“Мене це дуже обурює: одні на війні гинуть, а інші "дерибанять" та розграбовують”.

До того ж без сторонньої допомоги не можна зробити нічого, для чоловіка це, наче квест з великими перепонами. Наприклад, перейти дорогу, зайти в магазин тощо. За словами Віталія, інфраструктура в нашій країні не пристосована для людей з обмеженими фізичними можливостями, яких, на превеликий жаль, щодня стає все більше.

“Ніде нічого не пристосовано для людей з будь-якою інвалідністю: ні для таких, хто не може бачити, ось як я, ні для таких, як мій побратим, який в бою лишився ніг. Саме через це ми стаємо заручниками чотирьох стін”.

З 14 лютого і до сьогоднішнього дня Віталій Верес перебуває на стаціонарному лікуванні.

День народження ВіталіяАвтор: архів Віталія

“На жаль, щодня я стикаюся з труднощами при отриманні усіх потрібних довідок та виписок, з чергами на прийом до лікаря тощо. Всі мої товариші, котрі також захищали нашу Батьківщину, в один голос кажуть, що це знущання над людьми. Мій побратим, у якого в руці лопнула спиця, стояв в черзі до травматолога, і був аж 49-м на прийом”.

Мрія — зустріти перемогу у деокупованій Євпаторії

Ну, а поки Віталій проходить реабілітацію і готується до наступної операції — протезування правого ока. Операція запланована на липень в Інституті очних хвороб і тканинної терапії.

“Так, мені важко без очей, але я відчуваю підтримку всіх, і дуже вдячний кожному, хто допомагає і підтримує мене, для мене це вкрай важливо! Це надихає і надає мені сил і наснаги до життя. Я дякую Богові, що я 300-й, а якби осколки влучили нижче, то вже з вами і не розмовляв би”.

Віталій мріє зустріти перемогу у ЄвпаторіїАвтор: архів Віталія

Віталій Верес, як і Владислав Єщенко, мріє побачити перемогу і рідних. Нещодавно Віталію виповнилося 29 років. Він вірить у новітні технології. Мріє побачити перемогу України і зустріти її в деокупованій Євпаторії.

“Ця мрія обов’язково здійсниться. Як і те, що новітні технології дозволять мені знову бачити нехай не ідеальний, але все одно прекрасний світ”.

Якщо ви хочете підтримати бійця, можете зробити це фінансово, аби він зміг побачити рідних і перемогу.

Реквізити для допомоги Віталію Вересу.

Картка Приватбанку: 4149 4378 7569 9124 — Верес Іван Григорович (тато).

Картка Монобанку: 5375 4141 3553 2926 — Верес Віталій Іванович.

Закордонні перекази:

PayPal: [email protected] — Віталій Верес.

Іван Косюк мріє сісти за кермо, Олег Мамошин — побачити дружину. Ці захисники втратили зір на війні

Ці захисники повністю втратили зір на фронті на сході. Вони хочуть знову побачити рідних і перемогу

Ми знову стали на ноги — і це таке круте відчуття. Як протезують бійців у центрі Superhumans