День моря без моря. Окупанти наближають екологічну катастрофу й знищують флору та фауну Азову
28 вересня відзначають Міжнародний день моря. Нашій країні дуже пощастило, адже ми маємо Чорне й Азовське моря, з'єднані між собою Керченською протокою. Мабуть, кожен другий пам’ятає, відпочинок на славетних курортах, а деяким пощастило ще більше, бо вони працювали біля моря. Наприклад, в Маріупольському морському торговельному порту, який у вересні відзначив 134-у річницю від дня заснування.
Та з початком повномасштабного вторгнення все узбережжя Азову потрапило під окупацію. І тепер росіяни там влаштували справжній безлад: у курортних селищах організовують свої внутрішні розборки. Морпорт перетворили на базу, з якої крадуть українське зерно та метал. Та найстрашніше, що своїми діями росіяни щодня наближають екологічну катастрофу.
Морські ворота Донбасу
Однією з найголовніших візитівок Маріуполя був Маріупольський морський торговельний порт. Цього року підприємству виповнилося 134 роки.
Та мало хто знає, що на початку ХХ сторіччя в Маріуполі існували три порта: в гирлі Кальміуса, Зінцевого струмка та порт заводу "Руський провіданс", який побудували в 1901 році. Останній вів самостійну діяльність, а ось два державні завжди працювали в одній зв'язці.
Після Жовтневої революції цю єдність закріпили офіційно — наказом, згідно з яким гавань Шмідта, а в минулому Кальміуський порт, стала називатися дільницею №3 Маріупольського порту. Тож підприємству вже понад двісті років.
За роки роботи Маріупольський порт пережив революції, перебудову, війни. Та попри все, він продовжував працювати на благо країни та міста в цілому.
До початку повномасштабної війни на підприємстві працювали близько трьох тисяч портовиків — представників найрізноманітніших професій. Маріупольський порт був сучасним підприємством, оснащеним новим обладнанням та модернізованою технікою. В роботі використовувалися останні технології, а фізичний труд працівників був спрощений автоматизованими системами управління.
Історія Маріупольського порту є нерозривною частиною історії країни та міста. Це історія десятка поколінь, яку завжди оберігали портовики. Для них було важливо зберігати спадкоємність та розвивати професійні династії.
За словами голови профспілки підприємства Владислава Мирошниченка, колектив Маріупольського порту завжди відрізнялася згуртованістю.
"Тут шанувалися сімейні традиції, працювали цілими династіями. Цінувався кожен працівник, і ми були готові протягнути руку допомоги колегам в будь-якій ситуації".
Колись підприємство було найпотужнішим портом Азову. Але військові дії росії на сході в 2014-му році значно знизили вантажопереробку.
"Раніше 90% вантажів були з Донецького та Луганського регіонів. З 2015 року обсяги почали скорочуватися вдвічі. Але це не зламало портовиків і дало поштовх для розвитку. У 2015 році прийняли рішення запроєктувати абсолютно новий, найбільший агропромисловий термінал на Азовському морі і почати його будівництво. Термінал був практично готовий до роботи".
Маріупольський морський торговельний порт
На роботу дуже вплинуло будівництво Керченського моста, а також тотальний огляд суден перед Керч-Єнікальським каналом. Всі судна, що прямували в порт, затримували на декілька днів, а то й тижнів. Дії рф фактично заблокували повноцінну роботу. Та попри все це, порт розвивався, працював та опікувався своїми робітниками.
Під час блокади порт рятував місцевих
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Маріупольський порт став єдиним підприємством у місті, яке було до нього готовим. Так сталося, що за два тижні до вторгнення в порту закупили продукти для співробітників, які працюють на судах.
У перші дні повномасштабної війни Владислав разом з працівниками перебралися на підприємство.
Владислав Мирошниченко з колегою
"У нас були продовольчі запаси та паливо, генератори. Вже після того, як в місті зникли всі комунікації, ми могли забезпечувати місцевих і військових продуктами та хлібом. Возили їжу та солярку у лікарні, якими опікувалося підприємство. Ми забезпечували продуктами жителів Приморського району, а також військових, які знаходилися на території порту. Найціннішим на той момент були хліб, вода та паливо. Наші жінки ледь не цілодобово випікали хліб".
Спочатку на території Маріупольського порту було близько 250 людей. Та коли обстріли посилювалися, деякі намагалися вибратися. До 20 березня вдалося виїхати майже всім жінкам та дітям. Всього на підприємстві залишалося близько 40 людей, які виживали під постійними обстрілами ворога.
Аби прогодуватися, в порту ловили рибу
"У нас було трохи крупи, олії. На вихідних ми готували суп чи борщ, і то було справжнім делікатесом. Спочатку, коли ще були запаси курки, варили на бульйоні все. М'ясо віддавали дітям. А ще ловили рибу, з якої варили уху".
Керівничий склад Маріупольського порту на підприємстві був до 21 березня. Владислав Мирошниченко покинув його лише через місяць — у квітні. Згадує, одного квітневого ранку невідомо звідки на причалах порту він побачив танки з російським маркуванням. Вони заїхали через четверті прохідні порту.
"Ще о 9 ранку ми бачили наших захисників. А через годину з'явилися окупанти. Ще декілька днів були запеклі бої. Ми бачили, як вони з території порту гатили по будівлі управління. А ще намагалися вигнати наших військових. То була дуже страшна картина: стовпи пилу, розруха, вибухи, а навкруги — загиблі та частини їхніх тіл. Я бачив, як собаки тягали кінцівки рук та ніг".
Владиславу та іншим працівникам вдалося вибратися із вже окупованого порту.
У травні Маріупольський порт призупинив трудові відносини з працівниками, виконавши всі фінансові зобов’язання.
"Людей розкидало по всьому світу. Багато виїхали за кордон. Хтось залишився в Україні. Але, за моєю інформацією, з понад трьохтисячного колективу більш як чотириста людей залишилися в Маріуполі. Я їх не виправдовую і не засуджую, у всіх є свої обставини. Але дуже прикро дізнаватися, що колишні колеги зараз починають працювати в окупованому порту".
Що зараз з портом?
Після окупації Маріуполя росіяни почали відновлювати роботу порту. Зокрема, за словами радника легітимного мера Петра Андрющенка, загарбники вже підняли з дна моря два крани, аби розчистити акваторію. Це в перспективі дасть можливість поновити повноцінне судноплавство.
Крім того, росіяни планують перетворити підприємство на військово-морську базу.
"Ворог шукає шляхи покращення військової логістики, а для армії РФ набагато легше возити вантажі з Росії на окуповані території морем, ніж суходолом. До російського порту в Єйську приблизно 30 кілометрів по морю. Це нині найкоротший шлях для постачання військового обладнання з Росії. До того ж це дешевше і швидше".
Окупанти відновили роботу порту
Крім того, завдяки відновленню порта, окупанти почали вивозити продовольство. Лише у серпні, як зазначає Андрющенко, окупанти вивезли чергові півтори тисячі тонн українського зерна.
А що з морем?
У промисловому Маріуполі завжди були проблеми з екологією. І хоча зараз, окрім порту, не працює жодне підприємство, загроза довкіллю стала ще більшою. Насамперед через обстріли, які могли пошкодити резервуари та сховища з хімічними речовинами на заводах, а ті, своєю чергою, отруюють воду, ґрунт та повітря.
Як зазначають у Маріупольській міській раді, бомбардування "Азовсталі" могло пошкодити технічну споруду, яка стримує десятки тисяч тонн концентрованого розчину сірководню. Витік цієї рідини повністю вб’є флору та фауну Азовського моря. Далі небезпечні речовини можуть потрапити до Чорного та Середземного морів. Та перш за все найбільше постраждає саме Азовське море. Бо й досі існує загроза його повного вмирання.
Обстрілом ймовірно пошкодило технічну споруду
Розбомблене російськими військами місто практично повернулося в середньовіччя: порушено центральне водопостачання, обмежений доступ до чистої питної води, практично не працює каналізація, немає світла та газу. За словами колишнього голови Маріупольської райради Степана Махсми, й досі спостерігається екологічна катастрофа комунальної сфери.
"Стоки та зливні станції сьогодні затоплені. Стоки потрапляють до річок Кальчик і Кальміус, і, відповідно, всі фекалії безпосередньо стікають у море без очисних споруд".
Місто мертвих дельфінів
Цього року окупанти розпочали будівництво недолугого перекриття через річку Кальчик. Забудова відбувається варварськими методами із застосуванням шлаку. Через його потрапляння до води у річці може початися мор риби.
За словами Вадима Бойченка, такі дії не дозволяють збільшуватися популяції риби не лише у річці, а й у Азовському морі. Окупанти керуються застарілими методичками радянських часів, де питання екології ніколи не були у пріоритеті.
"Окупанти свідомими діями знищують екосистему річки та Азовського моря. Після деокупації одним з серйозних викликів буде вирішення екологічних проблем в місті. Забруднення ґрунту, річок та стихійні сміттєзвалища в середині Маріуполя. Це лише те, що ми розуміємо зараз. Яка ситуація насправді — це ще відкрите питання".
На узбережжі все частіше можна побачити мертвих дельфінів
Та й вже Маріуполь став містом мертвих дельфінів. Неодноразово мешканці тимчасово окупованого міста фіксували винесені на узбережжя тіла дельфінів. Це, зазначають в міськраді, може бути наслідками знищення росіянами природньої екосистеми Азовського моря. Адже у місті маса стихійних сміттєзвалищ, немає жодного професійного контролю за забрудненням ґрунту, річок та моря.
Свої в Telegram 
