Роботи немає, селище вимирає. Чим живе Новий Донбас, що на Донеччині
Що за селище — Новий Донбас?
За офіційними даними, у 2001 році в селищі Новий Донбас проживало трохи більше п’яти сотень людей, а сьогодні тут немає і двох сотень. Через відсутність перспектив для молоді, обмежену кількість робочих місць та відносно недалеку лінію фронту людей тут залишилося мало. Більшість з них — люди похилого віку, хто з підозрою ставиться до журналістів та людей з камерами.
З пейзажів у Новому Донбасі — мальовничі степи Донеччини, неймовірні світанки та закинуті вже довгий час будинки. Таких забутих людьми місць тут багато. Через одну хату — бур’ян, який вищий за огорожу, а іноді за рослинністю не видно навіть і будинку.
Попри всі упередження, майже всі мешканці Нового Донбасу говорять українською і чекають перемогу
У Новому Донбасі не працює навіть школа. Місцеві кажуть, що закрили її ще 25 років тому, а з початку повномасштабного вторгнення діти взагалі почали навчатися “в телефонах”.
“Школу закрили ще 25 років тому. Дітей раніше возили автобусом у сусіднє село, де була школа. Та й з тим автобусом були проблеми. Немає чим зайнятися тут молоді — немає ні клубу, нічого”, — каже місцева жителька Нового Донбасу.
Зараз у Новому Донбасі трохи менше 180 мешканців
На питання, куди піти тут туристу, місцеві жителі сміються. Пройтися вулицями селища та зайти в магазин, куди привозять хліб — це всі розваги тут. Самі ж за продуктами їздять у місто.
“Але ми в місті все купуємо. Автобус ходить двічі на добу”, — кажуть місцеві.
Купити будинок у Новому Донбасі не проблема, зараз тут кожен другий пустує чи продається
Місцевий ринок нерухомості доволі широкий. Кожна друга хата в селі покинута або продається. Ціновий діапазон також вражає — тут можна купити хату як за 15 тисяч гривень, так і за 100.
Чи є в Новому Донбасі робота?
Роботи в самому селищі нема вже давно. Ще з часів радянського союзу місцеві жителі працювали або на підприємствах і шахтах, або в одному з найбільших у срср Добропільському радгоспі.
“У Добропіллі поки працюють і шахти, і підприємства. Тут у Білицькому була шахта, та й ту закрили. Тому чоловіки їздять працювати в Добропілля. А для жінки — робота в магазині хіба. Роботи немає, село просто вимирає”, — розповіли місцеві жительки.
Вулиці Нового Донбасу пусті й знелюднені. Нині тут майже не залишилося людей
Частина чоловіків пішла на фронт боронити Україну. Молоді тут майже немає, а школярі сидять по домівках. Адже єдину школу в селі закрили ще 25 років тому, а потім автобусом возили дітей в сусіднє село.
“Зараз більше подобається вчитися, коли почалося дистанційне навчання. Мій найулюбленіший предмет — це фізкультура. А так математика. У нашому селищі нема чим зайнятися, то сиджу весь час у телефоні. Була бібліотека, але й вона зараз закрита”, — каже маленький житель Нового Донбасу.
Наразі основна зайнятість місцевих - городи та господарство, роботи тут немає зовсім
Дорослі та люди похилого віку займаються городами, які допомагають вижити в скрутні часи.
“Зараз вижити допомагає тільки город. Роботи немає, то картоплю й овочі вирощуємо. Гуманітарну допомогу ще отримуємо. Так і живемо. Чекаємо перемоги. Чекаємо, сподіваємося, віримо”, — діляться місцеві.
Чому так назвали селище не знають навіть місцеві
За даними Вікіпедії, перші поселення на території нинішнього селища з’явилися ще у ХІХ столітті. Проте місцеві кажуть, що лише після Другої світової війни тут почало дійсно щось будуватися.
"З 47 року селище носить таку назву. До цього тут був хутір Павлівка — зараз це лише одна вулиця села. У одного жителя навіть у паспорті була написана ще стара назва. Але то було ще до війни. А все це будувалося вже після війни — у 1946-47 роках. І тоді вигадали назву Новий Донбас", — розповів місцевий.
Більшість мешканців Нового Донбасу - пенсіонери. Молоді тут майже немає, бо немає можливостей для розвитку
Чому так назвали це селище — достеменно невідомо. Місцеві діляться лише гіпотезами:
“Може, через те, що відбудовувалося село після. З’явилися нові вулиці. Ми не знаємо, але така тільки одна назва на всю Україну. Іншої немає. Навіть подібної”.
У селищі залишилось багато згадок про радянські часи. Місцеві кажуть, що це пам'ять
До перейменування селища, щоб уникнути радянського терміну “Донбас”, місцеві ставляться протилежно по-різному. Хтось вважає, що декомунізація — це марна трата часу, яка ні до чого не приведе.
“Навіщо перейменовувати? Це ж наша історія, наша пам’ять. Нехай залишається як є”, — так здебільшого кажуть люди похилого віку. Молодше покоління ставиться до цього вже трохи лояльніше.
Жителька Нового Донбасу не проти перейменування селища. Каже, це може позитивно вплинути на його розвиток
“У нас є група в селі, але ніхто такої теми не порушував. Староста, буває, оголошення дає, що якісь фонди опитування будуть проводити. А таке питання не піднімалось. Нехай буде Нова Донеччина. Оновлена Донеччина. Можливо, й так. Ми не проти”, — поділилася місцева жителька.
Ставлення місцевих до вторгнення росії в Україну
Попри упередження, що Донеччина — це російськомовний регіон, майже всі місцеві спілкуються тут українською або суржиком.
“Ми навчалися в україномовній школі, спілкуємося українською мовою. Трошки суржику, звісно, є, як і в кожному регіоні України. Чому на Закарпатті всі говорять угорською мовою? В усіх школах угорська мова. Це мене цікавить. Я вважаю, що у нас тут більше українську знають, ніж там”, — кажуть місцеві.
Покинуті будинки у Новому Донбасі, селищі, яке відносно недалеко від лінії фронту
24 лютого для всіх тут стало шоком. Ніхто не міг подумати, що росія здатна на таке. А “братами” недоброзичливих сусідів тут уже давно ніхто не вважає.
“Російські новини ми не читаємо. Я телевізор уже три роки не дивлюсь, відключив давно антену. Нащо їхню брехню слухать?”, — розповідають жителі селища.
Є тут навіть і ті, хто готовий взяти зброю до рук, але через стан здоров'я їх до лав Збройних сил не беруть.
Майже 20 років тому цей чоловік отримав інвалідність через роботу на шахті. Через це його не взяли на службу до ЗСУ, хоча він дуже наполягав
“Я в шахті проробив 7 років. Заробив рак. У 2007 році мені зробили операцію. Я чотири рази був у військкоматі. Просив автомат, щоб перебити їх. Я гарний водій — 47 років за кермом. Міг би хоча б цим допомагати. Я дивлюся на це все в інтернеті й плакати хочеться. Я був у росіі, але не думав, що почую таку гидоту. Перебив би всіх”, — каже дідусь, якого Свої зустріли на одній з вулиць Нового Донбасу.
Свої в Telegram 
