“Уяви, у мішені — путін”. Авторка Свої і дружини оборонців Маріуполя вчилися рити окопи і стріляти
Ми навчили вже 10 тисяч людей, більшість з них на фронті
Шикуємося на плацу. Нас 16. Тут дружини та подруги військових бригади “Азов”, полеглих воїнів і тих, хто ще досі знаходиться в полоні. Після знайомства та короткої ввідної частини нас повезли на полігон за межі Києва. За кермом мікроавтобуса Геннадій Сінцов. Він начальник навчального центру комплексної підготовки ДГВ, який є організатором чотириденного вишколу.
“У нас навчання проходять як хлопці, так і дівчата. Звісно, що останніх набагато менше. З початку вторгнення ми тренували лише членів добровольчого формування територіальної громади та тих, хто пішов у територіальну оборону ЗСУ. Згодом до нас на навчання стали долучатися цивільні, які мають бажання отримати бойові навички”, — каже Сінцов, керуючи автівку, і додає, що через постійне збільшення звернень командирів частин зосередилися на тренуванні мобілізованих військових.
Тому цей вишкіл можна назвати виключенням, адже навчальна програма робилася спеціально під жінок з “Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
Геннадій Сінцов
“Це скорочений курс базової загальновійськової підготовки, в рамках якого учасники вишколу опановують вогневу і тактичну підготовку, вивчають інженерну справу, отримують навички з мінно-вибухової безпеки й тактичної медицини. Інструктори нашого центру навчають виживати у перших боях, а також у різних критичних ситуаціях, у які потрапляють і цивільні також. Ці навички рятують життя, тож сьогодні, на мою думку, їх варто знати кожному”, — зазначив начальник навчального центру комплексної підготовки ДГВ.
Нині в цьому центрі вже пройшли навчання понад 10 тисяч людей: добровольців, цивільних, поліцейських, військових. Багато кому з них отримані знання та навички знадобилися під час служби, у тому числі й на передовій. Сінцов окремо відзначив двох жінок: одна зараз служить снайперкою, друга є командиром взводу розвідників.
“А колись вони до нас прийшли і нічого не вміли”, — зазначив він.
Лопата — друг солдата, а окоп врятує життя
Всі, хто прийшов на вишкіл, були майже “нулячі”. Хтось ще давно в школі кілька разів розбирав та складав автомат Калашникова, комусь знайомі показали, як накладати турнікет, але ті знання вже забуті.
Місце нашого тренування — закинутий дитячий табір серед соснового лісу. В актовій залі, де ще збереглася радянська атрибутика, розміщуємося на старих кріслах.
Гарний окоп - запорука врятованого життя бійця
Перша частину вишколу — інженерна підготовка. Михайло на позивний “Баграм” — кадровий офіцер, він старший інструктор в центрі. За його плечима участь у війні в Афганістані та збройному конфлікті у республіці Сьєрра-Леоне, це на заході Африці. Він знається на фортифікаційних спорудах. Каже, що з часів Першої світової війни майже нічого нового в цій царині не було вигадано. Більшість жертв серед бійців у сучасній війні — результат осколкових поранень внаслідок артилерійських та мінометних атак противника. Окоп — один з найефективніших засобів збереження життя захисників України. Він слугує і вогневою позицією, і простим укриттям від всіх сучасних засобів ураження.
Всім відомо, що лопата — друг солдата. Саме мала піхотна (або інакше — саперна) лопата то є головне спорядження при копанні поодинокого окопу під ворожим вогнем.
“Спочатку обираємо місце для окопу. Це має бути така ділянка, яка має достатній огляд та обстріл в заданому секторі. А головне — окоп не повинен бути помітним для ворога. Глибина окопу, який забезпечить повне утаєння людини в положенні лежачи, десь 30 сантиметрів, а довжина від 160 до 170 сантиметрів”, — зазначив “Баграм”.
Далі з окопу для стрільби лежачи робиться окоп для стрільби з коліна, а далі — стоячи. Всі окопи, відстань між якими становить 8-10 метрів, з'єднуються траншеєю. Її потрібно копати в зріст бійця.
“Ніяких довгих, прямих відрізків, запам’ятайте, безпечний окоп має ламану лінію, яка змінює напрямок кожні півтора метра. А ще треба зробити бруствер — це невеликий земляний насип для захисту бійців від ворожого вогню й зручної стрільби з окопу. Він захищає не тільки від куль та уламків, але й від дощової води, яка стікає в окопи з полів. Бруствер треба утрамбувати лопатою і замаскувати травою та гілками під вигляд і колір місцевості”, — розповів старший інструктор.
Інструктори навчального центру комплексної підготовки ДГВ
Також ми дізналися про бліндажі, бокові ніші або “лисячі нори”, в яких можна ховатися від обстрілів та спати. Але всім було цікаво, де знаходиться туалет. Ця санітарна споруда риється в спеціальних тупиках, не ближче 15-20 метрів від траншеї. Коли яма заповнилася, її засипають і риється нова “вбиральня” в тупику.
Після теорії настав час практичних дій: саперними лопатками лежачі копали землю. Незручно, важко, а ще заважали коріння дерев та кущів. Деякі дівчата копали звичайними лопатами окопи, але вже для стрільби з положення стоячи. Теж заняття не з приємних. До того ж на ранок копання відгукнулося крепатурою м’язів на руках.
Так жінки Асоціації захисників "Азовсталі" і журналістка Свої вчилися рити окопи
Дружина захисника Маріуполя "Редіса" Катерина Прокопенко під час риття окопів
Правила маскування та поводження з мінами
Далі за розкладом невеликий інформаційний блок про маскування. Про те, що треба робити, аби супротивник тебе не помітив, розповів Майкл, він з Австралії. Перш ніж приїхати в Україну, відслужив 10 років на Батьківщині, а ще був в Іраку. Торік займався евакуацією цивільних з Бахмута та Соледару. Попросив не знімати його обличчя.
Інструктор Майкл вчив маскуванню
Через перекладачку Майкл поділився основними прийомами індивідуального маскування. Годинники, окуляри, компас, оптичні приціли та інші предмети з поверхнею, що відбиває світло, повинні бути добре заховані. Радіохвилі, мобільні телефони, Wi-Fi, блютуз — будуть видавати вашу присутність. Не розкидуйте сміття — закопайте його або сховайте під листям чи снігом. Ще не можна створювати протоптані стежки на відкритій місцевості. Ні в якому разі не розводити багаття. І цікаве щодо паління. Вдень вас може видати сигаретний дим, а вночі — вогник від цигарки. Тож краще тримайте сигарету в пальцях, які складені так, щоб запалена частина знаходилася близько до долоні.
Останній блок першого дня — тренінг по мінно-вибуховій справі та безпечному поводженню з мінами. Інструктор Тоні з США розповів головні правила: якщо побачили підозрілі предмети, одразу зупиниться і не підходьте до них близько, тримайте дистанцію, не чіпайте й обов’язково повідомте про знахідку іншим або зателефонуйте “101”.
Ганна Курцановська у пошуках вибухових предметів
Далі учасниці вишколу розділилися на 4 групи й по черзі шукали добре заховані на вулиці вбивчі предмети. Серед них касетні бойові елементи, протипіхотні та протитанкові наземні міни, протипіхотні фугасні міни, осколкові міни кругового ураження, протипіхотні гранати та найпоширеніший тип мін, які в народі називають “метеликами” або “пелюстками”. Команда, в якій була наша журналістка, змогла все відшукати та правильно назвати усі небезпечні вибухові предмети і розповісти яку загрозу вони становлять.
Запам’ятайте: турнікет має бути сертифікованим і якісним!
Весь другий день був присвячений тактичній медицині. Тренінг проводили “Симаргл” та “Леді”, вони в центрі комплексної підготовки ДГВ з вересня 2022 року навчають переважно військових. Обидві пройшли навчальну стандартизовану програму TССС CLS — курс для бойових рятувальників, та пройшли повну базову підготовку на одному із полігонів Сухопутних військ Збройних сил України. У “Симаргл” немає медичної освіти, проте вона надавала допомогу на третій лінії фронту, у “Леді” — навпаки.
Знайомство з турнікетами. Ганна Курцановська вже мала з ними справу — минулого року вона проходила тренінг, який для представників ЗМІ організувала Національна спілка журналістів України. Найкращим турнікетом, за словами тренерок, є кровоспинний джгут CAT — він є офіційним медичним засобом армії США.
Інструкторки кажуть, турнікети мають бути сертифікованими і якісними. Найкращим турнікетом є кровоспинний джгут CAT.
“Серед українських турнікетів раджу до користування “Дніпро” та “Sich”. Головне, щоб вони були сертифіковані та якісні”, — зазначила “Симаргл”.
Вчилися накладати турнікети спочатку в парі. В положенні лежачи, із заниженим силуетом, нібито знаходимося під обстрілами. Бо чим вище знаходитеся на полі бою, тим кращою мішенню стаєте для ворога. Спочатку тренувалися турнікет накладати на ногу. Потім на руку. Далі завдання ускладнили: поранення одразу в ногу й руку.
Вивчення тактичної медицини
“Турнікет накладається в “червоній зоні”, там де йдуть дії під вогнем. Перш за все дбаємо про особисту безпеку. Якщо у нас поранений, обов’язково доповісти командиру або заступнику. І якщо є дозвіл і дозволяють тактичні умови, виходимо до пораненого. При цьому обов’язково використовуємо особливості місцевості. Якщо є можливість сховатися за деревом або будівлею — зробіть це. Турнікет накладається максимально високо і максимально щільно. Будьте уважні, щоб не накласти на суглоби. Турнікети повинні бути в одному місці у всіх бійців підрозділу, бо на стресі може відмовити дрібна моторика рук. Час для накладання турнікета — до однієї хвилини”, — розповіла інструкторка з позивним “Леді”.
Або смерть бійця, або втрата кінцівки
Після йде евакуація в “жовту зону”. Це може бути окоп або приміщення, де безпечніше. Саме в цій зоні проводяться тактичні дії згідно MARCH — цей алгоритм визначає пріоритети та порядок дій в наданні допомоги пораненому.
MARCH розшифровується як:
- M (Massive bleeding) — масивна кровотеча.
- A (Airway Management) — управління дихальними шляхами.
- R (Respiration) — дихання.
- C (Circulation) — циркуляція.
- H (Head injury / Hypothermia / Hypovolemia) — травма голови / гіпотермія / гіповолемія.
“Якщо турнікет накладений до двох годин, то він має право на так звану конверсію, тобто послаблення. Але це повинно робитися бажано бійцем-рятівником або медиком, і тільки під контролем кровотечі. Якщо немає можливості контролювати, то турнікет не чіпаємо. Тут на вагах — або смерть, або втрата кінцівки”, — пояснила інструкторка “Симаргл”.
Також була можливість відпрацювати техніку накладання оклюзійної пов'язки або торакальної грудної наліпки. Це є ефективним методом боротьби з пораненнями в польових умовах і екстремальних ситуаціях.
Одна з учасниць вишколу Ілона Мазур накладає собі турнікет
Оклюзійна пов'язка з клейкою основою використовується при травматичному пневмотораксі. Це коли повітря потрапляє у плевральний простір внаслідок травми і в результаті — частковий або повний колапс легені. Симптомами є кашель з кров’ю, гострий колючий біль у грудях внаслідок ушкодження, який посилюється при диханні та кашлі, іноді ще задишка. Також оклюзійна пов’язка доповнює кровоспинні засоби при порізах і рваних ранах. У деяких випадках її використовують при відкритих переломах ребер.
Третя зона — “зелена”. Це те місце, де відбувається евакуація пораненого і закінчується зона відповідальності парамедика — далі пораненим будуть займатися лікарі в польових шпиталях.
Зацікавилася тактмедом вже після загибелі чоловіка
Також на тренінгу вчилися накладати тиснучі пов’язки та зробити тампонування під час кровотечі.
“В медицині дуже важливе повторення, постійне повторення. Без цього здобуті знання забуваються, а навички втрачаються”, — зазначила “Леді”.
Ілоні Мазур цей тренінг сподобався, хоча вона нещодавно проходила курс по тактмеду, де навчали накладати турнікет і робити тампонаду. Каже, що тут було більш детальніше і цікавіше. Олексій, чоловік Ілони — бойовий медик бригади “Азов”, боронити Україну пішов ще у 2015 році. На жаль, 28-річний боєць з позивним “Родео” загинув 8 червня цього року на Запорізькому напрямку.
Ілона вчиться тампонувати рани
“Льоша розповідав про свою роботу, вона надважка і водночас надважлива. Показував відео деяких випадків, які вже трапилися під час повномасштабного вторгнення. Тому я мала уявлення про те, чим він займався. Але так сталося, що за весь період, що ми були разом, коханий так і не навчив мене накладати турнікет. Всіх навчав, а на мене якось не вистачало часу. Я давно планувала вивчати тактмед, але все руки не доходили. Тому коли від Асоціації родин захисників “Азовсталі” покликали на вишкіл, одразу погодилася”.
Поводьтеся зі зброєю так, наче вона завжди заряджена
На третій день вишколу мали справу зі зброєю. Кожній під особисту відповідальність видали вогнепальну зброю з порожнім магазином. Керував вогневою підготовкою інструктор Центру з позивним “Красс”. Він кадровий офіцер, учасник бойових операцій, нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню. Учасницям вишколу "Красс" розповів основні правила безпечного поводження зі зброєю.
Інструктор Центру "Красс"
“Поводьтеся зі зброєю так, наче вона завжди заряджена. Не важливо, чи у вас страйкбольний автомат, чи макет масово-габаритний, чи бойова зброя. Ніколи не направляйте зброю туди, куди не збираєтеся стріляти. Далі — правило вказівного пальця. Тобто ви не ставите палець на спусковий курок допоки не збираєтеся стріляти у ворога, у ціль. Статистика каже, що порушення цього правила стає причиною 60% ненавмисних пострілів. Перш ніж вистрілити, перевірте, що знаходиться за мішенню”, — інструктор перелічив основні правила.
Відпрацювання стійки зі зброєю
Практичні заняття зі стрільби
Також учасниці вишколу навчилися базовим стрілецьким стійкам, розбирати та збирати автомат Калашникова. А ще постріляли в електронному тирі та відпрацювали стрілецькі вправи зі страйкбольною зброєю.
Розстріляла путіна
А найцікавіше було у четвертий, завершальний, день вишколу. В одній з будівель закинутого дитячого табору провели бій в обмеженому просторі, у “двійці” штурмували окопи.
Штурм окопів
Бойовою подругою Ганни Курцановської стала Олена Каліберда, дружина командира 3-го батальйону спецпризначення 12 бригади НГУ “Азов”. Її чоловік Сергій з позивним “Мангуст” вже десятий рік на фронті.
“Коли мені запропонували суто в жіночій компанії поїхати на вишкіл, одразу погодилася. Я завжди захоплювалася жінками, які вміють стріляти. Мій чоловік майстерно володіє зброєю, але я не зверталася до нього, а тепер жалкую. Адже стільки часу втрачено і за ці роки я могла б багато чого важливого навчитися”, — каже Олена.
Учасниці вишколу
20 патронів калібру 5.56 mm на кожну. Зброя — AR-15. П’ять пострілів стоячи. Ще стільки ж з коліна. А решта з положення лежачі.
“Аню, уяви, що всередині мішені знаходиться путін. Далі — шойгу, потім лавров та інша нечисть з кремля”, — підбадьорював інструктор з вогневої підготовки на псевдо “Грішник”.
Після чотириденного вишколу учасниці отримали свідоцтва про проходження базового курсу початкової військової підготовки.
Свої в Telegram 
