Дотації, позика, допомога партнерів та обґрунтовані проєкти. Як наповнити бюджет постраждалих громад
За 2023 рік до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 441 875,0 млн гривень. У Луганській і Донецькій областях не відбулось приросту доходів – Луганській (-59,9%), Донецькій (-16,2%). Отже виникає питання, яким коштом громади допомагатимуть евакуйованим жителям і за чий кошт відбудовуватимуться? Відповіді на ці питання шукали під час ефіру на YouTube-каналі Свої разом із головою Попаснянської військової адміністрації Миколою Ханатовим та радницею голови Асоціації міст України Оксаною Продан.
Вплив війни на бюджет громад
Пані Оксано, як на інші громади вплинула війна? Чи недофінансування — проблема Донецької та Луганської областей?
— Якщо говорити загалом, ми маємо чотири типи територій:
- тимчасово окуповані території;
- території, на яких ведуться активні бойові дії;
- деокуповані території;
- тилові території.
Кожні з тих територій мають абсолютно різну ситуацію і з підприємницькою діяльністю, і, відповідно, сплатою податків та надходжень до бюджетів. Якщо західні території в минулому році та у 2022-му мали виконання та перевиконання дохідної частини бюджетів. То території, які знаходяться під окупацією чи в зоні бойових дій, автоматично втратили доходи.
В минулому році, особливо з жовтня, окуповані території втратили військові частини, які були в них зареєстровані. Тому ми маємо такий високий мінус. Крім того, окуповані території втратили й підрозділи цивільного захисту, поліції, які були зареєстровані. Відповідно ПДФО перестало надходити до їх бюджетів, тому немає тих коштів, які мали би бути.
Є ситуації, коли створюються нові робочі місця і є присутність релокованого бізнесу. В таких випадках громади отримують додаткові доходи. Тож наша задача в тому, щоб на звільнених територіях створювалися можливості, щоб бізнес там реєструвався та сплачував податки. І, звичайно, до тимчасово окупованих громад повернути податки, які були вилучені минулого року.
Пане Миколо, яким був бюджет Попасної до 24 лютого 2022 року? Щоб ми могли розуміти, від яких цифр починати відлік.
— Не варто звертати уваги безпосередньо на цифри, тому що нас порівнювати з тими часами взагалі некоректно. Бо сьогодні зовсім інша ситуація. Діяльність багатьох комунальних установ призупинена, ми не сплачуємо ні за які енергоносії. Навіть при тому, що у нас працюють школи, це державна субвенція. Так само держава, обласна адміністрація бачать, в якому ми сьогодні стані. А стан у Попасної, у порівнянні з іншими територіями, не найгірший. Але у нас тільки 15% від необхідних. І держава нам дає базову дотацію на утримання нас та шкіл. З цих коштів ми можемо навіть підтримувати лікарні, тож нам немає на що скаржитися. Вже майже два роки ми працюємо у, так би мовити, вигнанні. Але ми залишаємося, бо розуміємо для чого. Президент сказав, що в Україні не буде ані покинутих територій, ані окупованих. Тому на нас сьогодні ставляться ставки для того, щоб після деокупації ми обов’язково повернулися, почали там жити та відновлюватися.
Пані Оксано, які статті надходження до бюджету у постраждалих громад постраждали найбільше?
— До місцевих бюджетів надходить податок на землю, нерухомість, єдиний податок і частина податку з доходів фізичних осіб. Це ті гроші, які наповнюють місцеві бюджети.
Якщо ми говоримо про ті території, які знаходяться в зоні бойових дій, тимчасово окуповані або деокуповані, то в них ні земля, ні нерухомість податки не сплачують. Як тільки почалися бойові дії, великий бізнес вийшов. Залишился лише маленькі бізнеси, які займаються забезпеченням людей, які живуть на цих територіях. Тому платників податків і об’єктів для оподаткування в зоні бойових дій практично немає.
Завдання сьогодні і місцевих рад, і військових адміністрацій робити все для того, щоб той бізнес там знаходився, щоб він міг працювати. Бо, по-перше, це сплата податків, по-друге, це забезпечення людей, які там залишаються.
В зоні бойових дій та тимчасово окуповані території отримують ПДФО з закладів освіти, тому що на простої освітяни отримують заробітну плату. Також ПДФО отримують з тих медиків, де керівники лікарень змогли правильно оформити документи.
Зарплати, які виплачують з державного бюджету людям у простої, дають можливість утримувати "на плаву" місцеві муніципалітети і допомагати тим людям, які працюють задля цих громад.
Миколо, дійсно ті підприємства, які були зареєстровані в Попасній. нічого не сплачують до бюджету?
— Це дійсно так. Підприємців законодавчо зобов’язали перереєструватися на території, яка підконтрольна українському уряду. Працівники залізничного транспорту (у нас була мережа), навіть перебуваючи на простої, все одно отримують гроші. Від них ПДФО ми отримуємо. Хоча це незначна частина.
Щодо зарплатні вчителів. Ми також отримуємо державну субвенцію, виплачуємо заробітну плату, з якої потім отримуємо ПДФО. Але це частина з державного бюджету.
А загалом на що зараз йдуть видатки того бюджету, який є?
— На освіту та на утримання військової адміністрації.
Якщо ми говоримо про освіту, то це захищені статті видатків, які ви обов’язково маєте фінансувати?
— Так, це освітні субвенції. Ми не зі своїх коштів їх виплачуємо, їх фінансує держава. А вже податки отримуємо ми.
А скільки загалом держава зараз шляхом субвенції надає вашій адміністрації грошей?
— До речі, по тим вчителям, які в нас залишилися, ми зараз отримуємо 24 мільйони з 30 потрібних. Саме через це мною були ухвалені рішення призупинити діяльність двох закладів з шести. Але частина вчителів, відчувши, що можуть залишитися без роботи, почали писати скарги та звертатися до різних органів. Тому на певний період я призупинив дію свого розпорядження. Поясню чому. Я звернувся до Міністерства освіти й пояснив, що з одного боку, люди хочуть залишитися з роботою, з іншого — вчителів у нас набагато менше і цієї субвенції нам не вистачає. У нас було 1 500 учнів, зараз — 1 100. У міністерстві мені відповіли, що то повноваження органів місцевого самоврядування, на сьогодні — військової адміністрації.
Тому зараз зі свого бюджету, який формується з державного, ми підтримуємо вчителів на 6 мільйонів на рік.
Де брати гроші на відновлення
Де постраждалим адміністраціям, окупованим громадам, які виїхали, брати гроші? Як наповнити бюджет своєї громади, пані Оксано?
— Насправді, пан Микола не може про це сказати, але я розповім. Освітня субвенція з центрального бюджету в цьому році забезпечується тільки на 85%. В минулому році забезпечувалася на 90%. Тому автоматично орган місцевої влади вимушений знаходити кошти для того, щоб зберегти освітян. Це ті люди, які після евакуації продовжують навчати дітей в українських школах. Навіть якщо вони виїхали за кордон, у них залишається зв’язок, а з ним і шанс на те, що вони повернуться у своє місто або країну.
Це питання не місцевого самоврядування, а держави. При чому питання це стратегічне.
Стосовно наповнення бюджету. Я вже говорила про силовий ПДФО. Насправді ті підрозділи — пожежні, військові, силові, поліцейські, які були зареєстровані в тимчасово окупованих громадах або в зоні бойових дій, повинні бути зареєстровані там й надалі. А їхній податок має надходити до тих громад, які зараз не мають надходжень від бізнесу.
Інша частина — це ті території, які деокуповані, але були в зоні активних бойових дій. Такі громади повинні мати можливість самостійно, без впливу з центру, встановлювати свої місцеві податки та збори.
За минулий рік заднім числом в квітні звільнили за 2023 рік від тих податків, які були сплачені. Нас сьогодні, як місцеве самоврядування, Антимонопольний комітет намагається штрафувати за встановлення занижених податків. Якщо податок на землю може бути від 3 до 12%, а орган місцевого самоврядування встановлює податок нижче 12%, то комітет робить розслідування й каже, що цю різницю потрібно десь знайти. Бо вказують на недоотримання.
Разом з тим орган місцевого самоврядування на тих територіях, які забруднені чи знищені військовими діями, повинен мати право створювати ті умови, за яких бізнес буде повертатися. І дуже важливо дати можливість на території громади залучати та зацікавлювати бізнес. Для цього потрібно створювати умови на рівні держави.
Ми не можемо говорити про повернення бізнесу, бо Попасна окупована.
— Ми можемо говорити про повернення бізнесу у разі деокупації. У нас є індустріальний парк, який ми плануємо максимально розширювати та залучати туди бізнес, в тому числі й великий.
Я не хочу, щоб ми були споживачами з державного бюджету або від донорів. Зрозуміло, що підтримка буде, але хочеться, щоб були партнерські стосунки. Тому я хотів би, щоб підприємства зайшли, в індустріальному парку почали виробляти свою продукцію, наші люди працювали, отримували зарплату та сплачували податки. А бізнесу, сподіваюся, від держави будуть якісь додаткові пільги.
Попасна — це великий залізничний вузол, у нас 10 підприємств залізничного транспорту, де працювали 2 700 людей на 20 тисяч населення. Якщо волею держави ці підприємства будуть відновлені, то місто дуже швидко буде оживати.
Щодо вашого залізничного хабу. Там був Попаснянський вагоноремонтний завод. А щось від цього взагалі залишилося? Чи треба буде все відбудовувати?
— Вагоноремонтний завод — це приватні інвестиції, і все залежатиме від інвестора. Окрім нього ще є десять підприємств саме державної власності. Держава може собі дозволити відновити ці підприємства.
Зрозуміло, що перший час вони будуть збитковими, але вони потрібні для того, щоб повернути життя в Попасну, як і у всі окуповані території. Тому що наші військові захищають території, втрачають життя та здоров’я. А заради чого? Якщо ми не повернемося, тоді туди прийдуть росіяни.
Ми хочемо, аби нас не просто підтримували і щоб нам не просто дали гроші. А й щоб нам надали вудочку. Ми самі все зробимо і будемо працювати та відновлювати.
Зараз, я так розумію, ви не можете встановлювати податки та збори. Міська рада може, наприклад, встановлювати збір на паркування. Це зараз не про вас?
— Це і раніше суттєво не впливало на формування бюджету. Це ж копійки.
В Попасній до війни середня заробітна плата була вище, ніж по Україні. Місцеві та підприємці нормально себе почували, тому що отримували хорошу зарплату. У нас більше перспектив відновитися, ніж у Сєвєродонецька чи Лисичанська.
А чому?
— За рахунок залізничних державних підприємств. Як тільки держава приймає рішення, повертаються вагонне, локомотивне депо та всі інші підприємства. І одразу там отримуватимуть заробітну плату.
Що робити громадам на своєму рівні, аби наповнити місцевий бюджет?
Микола: Сьогодні ми готові максимально "затягнути пояси" та все потрібне кинути на Перемогу. На жаль, люди розділилися на декілька категорій. Хтось каже — все на допомогу, а хтось вимагає надання власного житла. Я категорично з цим не погоджуюсь. Тому що житло під росіянами нам не потрібно.
Оксана: Ми однозначно за те, щоб якнайшвидше Україна перемогла. Це для нас завдання №1. Завдання №2 — всім тим людям, які втратили житло, допомогти максимально, аби вони залишалися в Україні та поверталися з-за кордону, бо вони нам дуже потрібні. Завдання №3 — готувати вже сьогодні проєкти, плани, стратегії відновлення, відбудови.
Один з варіантів — позика
Країна та великі міста можуть брати позики. Як вам така можливість, пані Оксано?
— Позики тепер можуть брати не тільки міста. Вони доступні абсолютно для всіх. Це законопроєкт, який проходив багато років. Асоціація міст України його лобіювала, аби всі громади, незалежно від кількості населення, мали можливість отримувати позики.
Але позики — це те, що потрібно віддавати. Тому будь-хто, хто позичає гроші, дивиться, чи зможуть їх повернути. І той, хто бере позики, має думати про те, як їх повертати.
Механізм позик з’явився, але якщо зараз ми говоримо про тимчасово окуповані, деокуповані території та ті, що знаходяться в зоні бойових дій, то, звичайно, для них це не найкращий варіант. Бо ніхто не спішить їм давати позики, а громади не знають прямої відповіді, як будуть віддавати кошти.
Є ще один механізм. Якби держава створила можливість тим бізнесам та платникам податків, які релокувалися, частину свого податку віддавати в свою рідну громаду, я впевнена, цим би скористалися багато платників податків. Сьогодні такого механізму немає.
Але коли ми говоримо про майбутнє, то вже сьогодні маємо готувати проєкти для відбудови та відновлення громад. Навіть якщо території ще окуповані. Коли їх звільнять, потрібно заходити вже з обґрунтованими проєктами. І це питання, в першу чергу, стоїть перед громадами. Очільники мають готувати свої стратегії розвитку, проєкти відновлення, шукати донорів.
В Асоціації міст України ми плануємо централізувати у себе цю допомогу і вчити одне одного, щоб громади могли самі формувати своє майбутнє.
Пане Миколо, що ви скажете про позики? Взагалі, розглядає ваша військова адміністрація такий варіант залучення грошей в громаду?
— Позика — це не тільки про можливість, а ще й про відповідальність. Ми маємо ці гроші повертати. Якщо їх не повернути, це, перш за все, іміджеві втрати керівництва.
Наприклад, по відновленню електроенергії, це може бути. Тут потрібно дивитися на все тверезо і розраховувати. Якщо ми не зможемо повертати, то зрозуміло, що і брати не будемо.
А зможете повертати, якщо візьмете?
— Єдине, що сьогодні бачу, це відновлювання джерела енергії. Якщо це великі сонячні станції, за які будуть сплачувати, то готові подивитися на розрахунок і брати позики. Головне, аби ці кредити були не короткотермінові і під зрозумілу ставку.
Можливо, робити малі кредити для людей, які повернуться, щоб вони могли встановити електрозабезпечення й щось залишати собі, а щось — продавати в мережу по зеленому тарифу.
Ви погоджуєтеся в цьому питанні, пані Оксано?
Оксана: Я згодна. Але, знову-таки, я розділяю на типи територій. Якщо громада знаходиться в окупації, позика буде відтермінована в часі. І те, що сьогодні може робити громада — готувати свої майбутні позики та кредити, готувати проєкти, під які дадуть партнери та донори гроші.
Насправді, наші міжнародні партнери готові нам допомагати. І навіть за виділення 50 мільярдів для України, за які нещодавно проголосували в ЄС — то майбутнє для тимчасово окупованих громад. Але для того, щоб це майбутнє сталося, треба готувати проєкти.
Важливо, аби не сталося так, як з Херсоном. Коли його звільнили, не було покрокового плану дій. Тому зараз ми працюємо над тим, аби було зрозуміло, що робити в кожній громаді після деокупації.
Микола: Хотів би поділитися нашим негативним досвідом. У 2021 році ми хотіли взяти комунальну техніку в кредит у державних банків. Коли звернулися — нам відмовили. Відмовили через те, що військові адміністрації — це тимчасові органи. А ще через те, що техніку мають застрахувати. А страхові компанії були не готові страхувати техніку, яка знаходиться на наших територіях через близькість до лінії розмежування.
Тому, коли ми говоримо про деокупацію, потрібно розуміти, що вона може бути різною. Якщо буде так, як станом на 2022 рік, тоді нам нічого не світить.
Дотації від держави та допомога міжнародних партнерів
На сайті Міністерства фінансів знайшов новину, що 23 лютого 2024 року Уряд затвердив перший з двох етапів розподілу додаткових дотацій з державного бюджету. Ці кошти у розмірі 6,2 мільярди гривень будуть спрямовані місцевим бюджетам. Попаснянський щось отримає з того?
— Звичайно, я думаю, один з перших.
Можливо, вам вже повідомили, яку суму ви отримаєте?
Микола: Точної інформації немає. Але цим питанням завжди займається обласна адміністрація. І вони всім рівномірно розподіляють кошти. До цього часу ми, як і інші громади Луганської області, не були ображені.
Оксана: Останній розподіл — це розподіл базової дотації. Такий обов’язок взяв на себе Уряд, коли відбирав військове ПДФО. Тоді взяли зобов’язання, кожна громада отримає той силовий ПДФО, який був на рівні 2021 року. Зараз завдання кожної громади перевірити в своїх бюджетах чи ту суму їм надали. Якщо ні, тоді є можливість підняти це питання. Бо це не допомога, а обов’язок держави.
Попаснянська адміністрація тісно співпрацює з міжнародними фондами. Наскільки зараз міжнародники можуть бути рятівним колом для постраждалих громад та їх бюджетів?
— Не стільки грошима, скільки матеріальними цінностями. Нам нещодавно дали новий екскаватор-навантажувач, його комерційна вартість — 130 тисяч доларів. Ми за це дуже вдячні, бо нам буде з чим повертатися. І я вже не кажу про більш дрібні речі. Підтримка є, і нас готові підтримувати. Але якщо б територія була деокупована, ця підтримка була б в рази більшою.
Пані Оксано, міжнародники — це вихід сьогодні?
– Не хочу казати міжнародники, бо це трохи інше. А міжнародні партнери — це паличка-виручалочка на цілу купу питань. Для військових адміністрацій, в першу чергу, це допомога будівельними матеріалами, технікою.
Міжнародні партнери, які надають гуманітарну допомогу, не можуть оформлювати кредит з військовими адміністраціями. Є ситуації, коли Асоціація міст України виступає партнером для міжнародних інституцій для того, щоб отримали допомогу військові адміністрації. Бо для них незрозумілий сам термін «військова адміністрація». Бо коли вони бачать приписку «military», у них йде й інше звітування, відповідальність та заборони. Хоча військові адміністрації зараз виконують функцію органів місцевого самоврядування. Дуже багато міжнародних фондів, інституцій працюють напряму, в тому числі, і з Асоціацією міст України. Вони передають допомогу нашим громадам, і ми їм дуже вдячні за це.
_____________
Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.
Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов'язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.
Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID https://www.usaid.gov/uk/ukraine та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Свої в Telegram 
