Тетяна Кузьменко з Торецька вчить масажу переселенців. Вона відновила справу у Кропивницькому
У рідному Торецьку Тетяна працювала масажисткою, її чоловік Олександр — водієм у ДТЕК. Подружжя виховувало двох дітей — доньку Владиславу і сина Гліба. А ще — будували затишний дім, про який так довго мріяли. Та початок повномасштабної війни кардинально змінив їхнє життя. Майже місяць родина ховалася від ворожих обстрілів, а 20 березня вирішили евакуюватися. Спочатку виїхала Тетяна з дітьми та її кума. Евакуаційним потягом вирушили до далеких родичів на Хмельниччину. Потім — до Кропивницького. Туди ж переїхав і Олександр, який перевіз обладнання для масажу. Про життя у новому місті й те, як вдалося відновити власну справу з нуля Тетяна розповіла для Торецьк.City.
Любов до своєї справи
Ще до повномасштабної війни Тетяна виграла грант від ООН. На ці кошти купила обладнання для масажу. І працювала у Т орецьку. Після евакуації з міста перевезла все до Кропивницького. У новому місті вони з родиною орендували будинок, Тетяна знайшла кабінет у центрі міста і почала заново займатися власною справою.
Тетяна відновила справу з нуля у Кропивницькому
«Тут я вирішила ще більше інвестувати в навчання і обладнання. За власні кошти придбала ще два апарати, а завдяки гранту від Естонської ради у справах біженців — дві багатофункціональні канапи і пройшла вартісне навчання для подальшого розвитку».
Тетяна каже, завжди любила те, чим займається. Тим паче, що розуміла — масажі потрібні всюди, де є люди.
Запис до Тетяни проходять за місяць вперед
«За рік практики в Кропивницькому, не маючи жодного знайомого клієнта, я вже мала записи на місяць-півтора наперед. Серед відвідувачів — і місцеві, і переселенці. З останніми у мене завжди був особливий зв'язок і розуміння».
У жовтні минулого року Тетяна переїхала до нового кабінету. Тоді ж почала ділитися своїм досвідом й навчати базовим навичкам масажу інших.
«Серед моїх учениць землячки з Торецька — Аня Пікінер та Марина Лепська. Зараз Аня відкрила масажний кабінет у Краматорську, а Марина успішно практикує в Дніпрі. Я щаслива, що змогла допомогти їм відкрити себе у новій професії».
Паралелі між двома містами
Тетяна каже, після переїзду її бачення майбутнього кардинально змінилося — зараз вона живе лише теперішнім і не будує плани наперед.
Попри відстань, Тетяна постійно стежить за новинами з рідного Торецька. Брат, який залишився там, тримає її в курсі подій, а телеграм-канали допомагають бути на зв'язку з містом.
«У нас було все краще. Краще повітря, краща їжа, краще сало, кращі школи й багато чого ще».
Тетяна з родиною
Тетяна каже, зараз часто порівнює різні деталі Кропивницького і Торецька.
«Я думаю, це нормально. Я звикла до тих речей, і зараз розумію, що кожна річ вдома була краща. Та попри все, потрібно психологічно підлаштовуватись під нову реальність».
На щастя, каже Тетяна, їм вдалося вивезти фактично всі речі з міста. У Торецьку залишився лише пустий будинок.
«Ми залишили в Торецьку будинок, у який вклали стільки сил і коштів. Та найцінніше — це родина, фотоальбоми зі спогадами і душевний спокій. Найяскравіші спогади — це подорожі з друзями, відпочинок на морі, посиденьки з рідними. Вони залишаються з нами назавжди, їх не відібрати жодними обстрілами. Адже найважливіше ми носимо у своєму серці, а не в стінах будинку. І доки ми віримо в себе і підтримуємо одне одного нас не зламати».
Свої в Telegram 
