Людмила Шумаєва присвятила сину книгу. У ній — спогади побратимів про воїна з Краматорська “Шума”

З університета на війну
Єгор Шумаєв народився у Краматорську, де успішно закінчив середню школу. Мама майбутнього захисника дуже раділа, що син вирішив здобувати вищу освіту й вступив до Харківського університету ім. Каразіна на факультет географії й геології.
Студентство
“Він був "золотою дитиною". Все йому було цікаво, син багато чим захоплювався — від футболу до театру. Вісім років навчався в театральному відділенні музичної школи. Вони з колективом вже їздили виступати до Харкова і Полтави. У 2020-му році Єгор вступив до харківського університету на бюджетне відділення. Йому дуже подобався Харків, тому він вирішив вчитися там і залишатися жити”, — розповідає мама Людмила.
Єгор з мамою
Людмила Шумаєва каже, що в Харкові Єгор став активно дорослішати, перейшовши в режим самостійного життя. Там у юнака з'явилося багато нових друзів.
На початку повномасштабної війни зовсім молодий хлопець пішов боронити країну в складі Харківської ТрО.
“26-го лютого вони пішли, а 28-го їх вже зарахували. Тільки через тиждень ми з чоловіком дізналися, що Єгор в ТрО. Вони тоді жили у гуртожитку, а Харків сильно обстрілювали. Кожен день ми сиділи в різних пабліках, перевіряючи інформацію. Нарешті я йому додзвонилась і сказала, що ми знайшли волонтерів, які його зможуть вивезти, а він каже: “Я пішов в ТрО і мене вже зачислили” Я дуже плакала… не чекала такого рішення. Він сказав: “Мама, я хочу захищати країну”.
Єгор приймає присягу
“Спочатку після загибелі сина я багато разів думала, що треба знайти командирів, винних у тому, що сталося — вони ж бачили, що він зовсім молодий, могли б десь залишити в тилу. Але потім зрозуміла, що це була дійсно його мета — захищати Україну. І побратими багато писали про це — вони самі писали рапорти, щоб їх переводили ближче до лінії фронту”, — розповідає мати захисника.
Пані Людмила каже, син навіть сказав, що він мисливець, коли на всіх не вистачало зброї й треба було вирішувати, кому її давати і кого відправляти на фронт.
Єгор Шумаєв у війську
За два дні після дня народження дістав поранення під Бахмутом
20-го листопада 2022-го року Єгора Шумаєва у складі 113-ї бригади разом з побратимами перевели на Донеччину на захист Бахмута.
“Коли це сталося, у мене взагалі дах почав їхати… 8 грудня 2022 року Єгору виповнилось 20 років. Його відпустили на день додому в Краматорськ… А точніше на ніч. О дев'ятій вечора він приїхав, а вже о шостій ранку поїхав назад. На ньому було багато одягу. Все, що в нього було: від термобілизни, що ми купували до кофт, курток, шкарпеток, форми. Він сказав: “Все, що ти на мені бачиш, я не скидав тиждень”. Там було дуже холодно, вони копали бліндажі й ходили на позиції”, — ділиться Людмила Шумаєва.
Єгор Шумаєв
А вже через два дні після дня народження — 10 грудня, Єгор "Шум" отримав поранення в голову. Побратими витягли воїна з поля бою й одразу евакуювали до краматорської лікарні, де надали першу допомогу. Наступного дня воїна евакуювали для подальшого порятунку до лікарні Мечнікова у Дніпро.
“На наступний день у Єгора був крововитік з лівого боку в мізки. Ми намагалися його транспортувати до Києва, знайшли там професора. Вони приготували реанімобіль, який вже виїхав за Єгором. А зранку нам лікарі сказали, що він не транспортабельний. Вони провели дві конференції”, — розповідає мама захисника.
14 грудня 20-річного захисника не стало. Мама "Шума", каже, що й досі не може повірити в загибель сина.
“Я постійно думаю, що він в Харкові, що він вчиться. Чи думаю, що він у війську, живий. Чи уявляю, що він у Туреччині — до війни він збирався поїхати туди на пів року на навчання”, — ділиться пані Людмила.
Авдиторія харківського університету присвячена Єгору
Зі спогадів побратима дізналась багато невідомого про службу сина
Коли Єгор Шумаєв помер, то ніхто з побратимів не міг повірити в це. Мати воїна каже, в розмові ротний командир сказав, що Єгор був особливим для всіх — він об'єднував своєю енергією та оптимізмом.
Хлопці приїздили й прощатись з "Шумом" в Краматорськ, і на 9 днів.
Мати захисника говорить, що продовжує підтримувати зв'язок з побратимами сина, зокрема Анатолієм, який витягнув Єгора під час поранення. Хлопці зараз тримають Харьковский напрямок.
Захисник Єгор Шумаєв
Після річниці з моменту загибелі сина, каже Людмила, її знову охопила хвиля депресії, неприйняття.
“Мене тоді вкотре дуже "накрило". Я подумала, що терміново треба щось робити, щоб не з'їхати з глузду. Якось треба допомогти хлопцям. Перший збір, який ми зробили за 20 годин — це на детектор дронів. Я його дуже добре запам'ятала. Потім було ще багато зборів для хлопців — від продуктів до одягу й сіток. Це мене підтримувало й відволікало”.
Книга “Шум”, присвячена Єгору, народилася з ідеї альбому з його світлинами. Пізніше, завдяки відгукам від багатьох людей, що знали "Шума", виникла нова ідея — видати книгу.
Книга присвячена Єгору
“Побратим сина — Сергій “Кінчик” приїхав за детектором, на який ми зібрали кошти, і почав розповідати мені про Єгора. Яким він був позитивним, оптимістичним тощо. Він так обережно говорить зазвичай, трішки з гумором, щоб не травмувати. Тоді я йому і сказала: “Сергію, напиши мені краще про Єгора, можеш голосовим повідомленням”. Він сказав, що зробить і написав 11 (!) сторінок”, — розповідає мати Єгора.
Людмила каже, побратим написав їхню історію знайомства відтоді, як вони зустрілися у ТРО й до моменту поранення Єгора.
Батьки Єгора Шумаєва
“Безліч моментів, про які не розповідав Єгор, я дізналась з цієї розповіді. Багато місць, де вони були, ми взагалі не знали — могли тільки здогадуватись. Там були моменти описані, коли щось летіло — уламки від снарядів біля голови й впали на плече. Він його просто струсив. Потім він там гранату якусь зняв. І там постійно виникали такі моменти”, — говорить Людмила Шумаєва.
Єгор Шумаєв був нагороджений двома медалями — "За гідність та патріотизм" та "За службу Державі".
Сторінки книги "Шум"
Втрата дитини — найжахливіше, що може бути, але частково впоратись з горем, каже Людмила Шумаєва, допомагає активна діяльність — волонтерство, робота з психологом та спілкування з людьми.
