Відірвані. Як Денис зі Старобільська зберіг відносини з мамою, попри відстань і окупацію
Цей текст — частина спецпроєкту Свої “Відірвані. Історії родин, які розділила війна”. Кожна історія — про родинні зв’язки людей зі сходу, про те, як війна розірвала їх, а лінія зіткнення стала кордоном між людьми та поколіннями в сім’ях.
Міцні стосунки
Все дитинство і юність Дениса минули у рідному Старобільську. У 2014 хлопець вступив до одного із університетів Києва і переїхав до столиці. Каже, відстань не вплинула на його стосунки з родиною. Вони були міцними, особливо з матір'ю, з якою вони підтримували тісний зв'язок навіть попри рідкі зустрічі.
«Ми не бачилися часто, як інші студенти. Я приїжджав додому раз на пів року або навіть раз на рік, але це ніяк не впливало на нашу близькість. Ми розуміли одне одного, наскільки це можливо, ну, звісно, з огляду на конфлікт поколінь. Але зв'язок підтримували завжди».
Денис поїхав з окупованого Старобільська, та все одно підтримує зв'язок з мамою
Майже вісім років Денис прожив у столиці. А наприкінці 2021 року за сімейними обставинами повернувся до рідного Старобільська, до матері. Там вони і зустріли початок великої війни.
Остання зустріч
Російська армія окупувала Старобільськ у перші дні повномасштабного вторгнення. Денис згадує, попри страх невідомості, він зі своєю дівчиною вирішив виїздити з міста. Матері було важко прийняти таке рішення сина, і на початку вона, як каже Денис, з гаряча, питала: «Ти нас тут кинеш?». Але згодом, коли емоції вщухли, підтримала сина. А сама вирішила залишитися, бо не могла покинути літню бабусю та інших родичів, які також відмовилися від переїзду.
«Вона зрозуміла, що для мене буде краще, якщо я буду в безпечнішому місці. Мама не могла залишити бабусю, хоч це і її свекруха, але вона доглядала за нею протягом останніх років».
Підготовка до поїздки була досить емоційною. Денис каже, тоді все відчувалося в моменті.
«Лякала невідомість. По-перше, вся ця дорога: що буде під час поїздки з нами — невідомо. Були сумніви: а чи варто їхати кудись — туди, де не ясно, що на нас чекає. Тієї миті я зрозумів, чому мої мама і бабуся не хочуть нікуди їхати. Їм дійсно набагато важче. На той час мені не було й 30-ти, а вони — значно старші».
Зі Старобільська Денис з дівчиною виїжджали у травні 2022 року автобусом з місцевого автовокзалу. Провести їх прийшли мати та бабуся Дениса.
«Я не люблю довгих прощань. До цього ми все обговорили: я пообіцяв, що дорогою за можливості буду повідомляти де та як ми. Але все одно не обійшлося без емоцій. Обійми, сльози».
Так сталося, що те прощання на вокзалі стало для Дениса та його бабусі останнім. Нещодавно її не стало.
Зв’язок на відстані
Денис — єдиний зі своєї родини, хто виїхав з окупованого міста. У нього проукраїнська позиція. В той час як його рідні займають нейтралітет.
«Я не скажу, що моя сім’я проросійська, але й не можу назвати їх проукраїнськими. Їхня позиція — «аби тільки не стріляли», — розповідає Денис, і додає, що серед родичів є й ті, хто має проросійські погляди. Тож аби не вступати в конфлікт, з ними він не підтримує зв’язок.
Натомість з мамою Денис завжди на зв’язку. І навіть коли у 2022 році армія рф намагалася позбавити жителів Луганщини можливості спілкування, він знаходив рішення цій проблемі.
«У 2022 році українського зв’язку вже не було. А згодом окупанти взагалі перерізали всі мережі та інтернет. Він був лише у деяких людей, серед них була і моя родичка. Тому зв’язок з мамою я підтримував через неї».
А коли інтернет з’явився й у мами Дениса, вони змогли говорити без сторонньої допомоги, переважно спілкуючись через Telegram.
Зокрема, нещодавно мама поділилася з Денисом, що росіяни зруйнували місцевий парк.
«Це був звичайний міський парк, де були дерева, травичка, атракціони. І в якийсь момент окупанти вирішили його переробити. І фактично знесли його, все перекопали. Зачепили й капличку з могилами священиків. І оцю всю ситуацію ми обговорювали».
Денис також зізнається, що за останні два роки їхні з матір’ю стосунки трохи змінилися, ставши більш закритими.
«Можливо, я просто подорослішав і не ділюся вже всім так відверто, як раніше. Хоча про важливі моменти свого життя я розповідаю. Я знаю, що завжди можу прийти до мами за порадою, хоч і в телефонному режимі», — каже Денис, і додає, що спілкування з мамою продовжує бути опорою для нього, навіть через відстань.
Свої в Telegram 
