Відірвані. Максиму часто сниться сон — він хоче показати життя без роспропаганди рідним з Горлівки

Цей текст — частина спецпроєкту Свої “Відірвані. Історії родин, які розділила війна”. Кожна історія — про родинні зв’язки людей зі сходу, про те, як війна розірвала їх, а лінія зіткнення стала кордоном між людьми та поколіннями в сім’ях.

До 2014 наша родина ніколи не сварилась через політику

До 2014 року Максим підтримував теплі стосунки зі своїми двоюрідним братом і сестрою, які жили у Горлівці. Їхні родини жили звичайним життям: брат працював на шахті, його дружина торгувала на ринку. Сестра виховувала дітей і навіть претендувала на звання «Мати-героїня» від України. Ніби ніщо не віщувало лиха, адже ці люди, здавалося, підтримували Україну, їздили на Євро-2012 та не демонстрували ніяких радикальних переконань.

Максим болісно переживає розрив родинних зв'язків

Однак після початку бойових дій у регіоні ситуація різко змінилася. Максим згадує, як навесні 2014 року, коли російські війська обстріляли Краматорськ, під час дзвінка до брата у Горлівку, він зіткнувся з несподіваною агресією та звинуваченнями у брехні й підтримці “українських фашистів”. Це стало першим тривожним сигналом, що російська пропаганда, яка мала вплив на родину через радянські ностальгічні настрої, дала свої плоди.

“Згодом я дізнався, що брат почав підтримувати антиукраїнські сили і приєднався до проросійських формувань. Сестра ж активно пропагувала у соцмережах антиукраїнські ідеї, а двоє її синів навіть пішли воювати на боці агресора. З того часу всі спроби відновити зв’язок припинилися. Це було важко прийняти, особливо знаючи, що колись ми були однією родиною, яка не розуміла, що таке ворожнеча через політику”, — ділиться Максим.

Часто сниться сон, де я пробую повернути рідних до реальності

Його особистий біль доповнювався усвідомленням того, що багато людей на окупованих територіях стали жертвами маніпуляцій та дезінформації. Чоловік розповідає, що ця ситуація інколи сниться йому. У цьому сні Максим пробує повернути рідних до реальності, умовити їх приїхати до Львова чи хоча б до Польщі, аби вони побачили реальне життя без російської пропаганди. Проте ці сни так і залишаються снами, у тому числі через відсутність будь-якого діалогу, адже після тієї розмови чоловік більше не намагався відновити зв’язок з рідними в окупації.

Максим вірить, що багато з тих, хто раніше підтримував окупаційні сили, можливо, змінили свою позицію після 2022 року. Однак Максим переконаний — спілкуватися з тими, хто усвідомлено обрав антиукраїнську позицію та діями її закріпив, немає сенсу.

Розмовляти з ними зараз немає про що. Краще подумати про них після війни, бо зараз і так багато важких тем, які пригнічують

Порада Максима тим, хто зіткнувся з подібними проблемами після повномасштабного вторгнення, проста: якщо людина свідомо обирає життя в окупації, краще на деякий час залишити її у спокої.

Відірвані. Оксана з Алчевська 10 років не спілкується з братом, та вірить, що вони порозуміються

Відірвані. Рідні з Горлівки стали чужими, вони підтримують окупантів, а значить — мої вороги

Відірвані. Як війна розділила родину Олександри з Донецька і звела між ними кордон