Чотири покоління моєї родини будували Торецьк. Олена Шевчук про місто та допомогу землякам у Дніпрі
Олена Шевчук виїхала з Торецька з початком повномасштабної війни. Однак не втратила зв’язок із рідним містом і тореччанами. У Дніпрі Олена продовжує підтримувати земляків, допомагаючи їм відчути турботу навіть на відстані. Про діяльність у рідному місті, роботу в евакуації та виклики Олена розповіла для Торецьк.City.
Новий етап у Дніпрі: адаптація та діяльність
Зараз Олена живе у Дніпрі, куди була змушена переїхати після початку повномасштабної війни. Її перші дні у новому місті були непростими — шаленість міського ритму, інтенсивний транспортний рух і нові виклики вимагали адаптації. Проте Олена знаходить натхнення у багатогранності Дніпра.
«Величний Дніпро, строката суміш культур і національностей, що відчувається в архітектурі та міському житті, створюють особливу атмосферу».
Тут Олена продовжує громадську діяльність, але вже у новому форматі.
Олена на заході у Дніпрі
Продовжуючи співпрацю з організацією «Сильні громади», вона зосереджується на допомозі внутрішньо переміщеним особам. Це включає дослідження законодавства, виявлення проблем переселенців і ініціювання змін для полегшення їхнього життя. Також Олена координує гуманітарну допомогу для Краматорського та Покровського районів, допомагаючи землякам навіть на відстані.
Олена Шевчук під час збору гуманітарної допомоги
«Найважче було змінити світогляд. У Торецьку я жила мріями про розвиток міста. У Дніпрі це прагнення складніше відчути, але я продовжую допомагати людям через законодавчі ініціативи та гуманітарні проєкти».
Громадська діяльність у Торецьку: відновлення і творчість
До переїзду Олена жила і працювала у Торецьку, місті, яке стало домівкою для чотирьох поколінь її родини.
«Моя історія в Торецьку — це історія чотирьох поколінь жінок, які будували і розвивали місто», — розповідає Олена.
Її прабабуся приїхала до Торецька за розподілом у 1946 році як інженерка, працювати над відновленням міста після війни.
«Вона була серед тих, хто відбудовував Торецьк після війни. У родинному архіві досі зберігаються деякі її документи, зокрема про проєктування газової системи».
Бабуся Олени продовжила цю справу, але на шахті «Центральна». Вона працювала в шахтному управлінні, яке опікувалося цією шахтою. Мама Олени багато років пропрацювала бухгалтеркою в одному з комунальних підприємств.
Через початок збройної російської агресії проти України життя в Торецьку змінилося. Після звільнення міста Олена разом із однодумцями активно розвивала громадянське суспільство, організовуючи різноманітні ініціативи, зокрема культурні проєкти.
«Ми створили спільноту однодумців і почали активно розвивати громадянське суспільство в місті. За цей час нам вдалося реалізувати багато важливих ініціатив: від моніторингу роботи місцевої влади до масштабних культурних проєктів».
Сама ж Олена зосередила більше зусиль на культурі й молоді.
«Ми організували три фестивалі, які стали знаковими для міста. Але найбільше я пишаюся муральним проєктом. Ми запросили художника Яна Птушка із Сєвєродонецька, який створив дуже гарні мурали на дев'ятиповерхівках і біля музичного училища».
Цю ініціативу підтримали місцеві підприємці та державні установи.
Збереження пам'яті та зв’язку з домом
Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року змусило Олену залишити рідне місто. Разом із друзями вона швидко зібрала найнеобхідніше і поїхала. З собою взяли лише найдорожчі речі: сімейні фотографії, пам’ятні речі від бабусі та старі ялинкові прикраси, які стали символом родинного зв’язку.
Проте новини з Торецька ранять: її приватний будинок пошкоджений — немає даху, зруйновані прибудови, а сусідні будинки взагалі розбиті вщент.
Попри всі виклики, Олена вірить у можливість повернутися до Торецька.
«Я обов'язково повернуся до Торецька, хоча б для того, щоб зрозуміти, чи можливо його відновити і чи має це сенс. Звісно, коли буде безпечно. Це важливо — побачити все на власні очі та оцінити масштаб необхідної роботи».
Свої в Telegram 
