У нас тут війна за життя людей. Як волонтери рятують мешканців напівзруйнованого Покровська
Мікроавтобус Олега Леонтьєва вже горів після обстрілу росіян, та це не зупиняє чоловіка — за три роки повномасштабної війни для нього біля лінії зіткнення немає незнайомих місць, звідси він вивіз понад 4000 цивільних. І продовжує їх рятувати, Намагаючись потрапити туди, куди не всі ризикують заїжджати.
Безлюдні вулиці, побиті будинки, дороги, всіяні уламками
Десята ранку, Покровськ. На вулицях — майже безлюдно. Будинки побиті обстрілами, дороги всіяні уламками снарядів. Але навіть зараз у Покровську є ті, хто категорично відмовляється покидати рідне місто. Один із місцевих мешканців, попри вмовляння родичів та волонтерів, залишається тут заради своїх котів.
"Можете сміятися, а можете — ні, але я щодня об одинадцятій годині годую котів. Я їх не покину", — пояснює чоловік, якого дружина вже кілька днів намагається переконати виїхати в безпечне місце.
Олег Леонтьєв третій рік рятує цивільних з прифронту, каже, поки є сили, буде вмовляти їх тікати подалі від обстрілів
Натомість він погоджується записати відеозвернення для дружини Наталії, у якому говорить, що у нього все нормально, і ось зараз він піде за гуманітарною допомогою, яку він отримує двічі на тиждень. Говорить, що постійно вдома і без потреби нікуди не ходить.
Волонтери, які ризикують життям, евакуюючи людей, добре знають: таких історій у Покровську тисячі. Вони бачать страх і біль, але також — і впертість тих, хто не хоче покидати своє минуле.
Це сліди від ударів по будинках у Покровську
Руйнування і виживання
Російські війська методично випалюють місто. У житлових будинках — хаотичні вирви від снарядів, квартали нагадують кадри з фільмів про апокаліпсис. Район Лазурний, що колись був одним із найбільш затишних, тепер — просто красива назва на тлі жахливих реалій війни.
Будівля у мікрорайоні Лазурний у Покровську
Посеред міста — воронка від авіабомби, на місці, яке колись було стадіоном, вибухами зруйновані приватні будинки. На одній з вулиць — розбита бомбами школа. Магазини та аптеки давно зачинені, електрики і газу немає. Люди готують їжу просто на вулиці, використовуючи саморобні печі з уламків.
Боротьба за людей
Волонтери намагаються вмовити людей на евакуацію, але кожна така спроба — це важкий психологічний бій.
"Я не можу виїхати", — розгублено повторює літня жінка, стискаючи у руці іконку. — "Всі мої рідні загинули. Куди мені їхати?"
Жінка просить врятувати їх, але відмовляється їхати, каже - не може
Їй дають візитку волонтерів, хоча шанс, що вона наважиться залишити місто, мізерний. Жінка просить захистити їх. У цих її словах — біль та відчай.
На думку Олега, у такі міста, як Покровськ, де вже небезпечно, потрібно перестати возити гарячі обіди і гуманітарну допомогу, бо так у людей формується ілюзія того, що тут все ще нормально.
Тим часом у небі гудуть ворожі дрони, які коригують вогонь. Один із них зависає неподалік автобуса евакуаційної групи. Волонтери не панікують — вони вже звикли до смертельної небезпеки, у автівці працює РЕБ, який має захистити волонтерів.
Останнє прощання
У приватному секторі на виїзд погодилася лише жінка із сином. Вони беруть із собою кота. На прощання сусідка каже хлопцеві: "Бережи маму". У відповідь він мовчки киває.
Тут минуло 40 років життя, нині у цієї родини у Покровську не залишилось нічого, окрім спогадів, - ні роботи, ні житла
В їхніх очах — страх перед невідомістю, але й надія на життя. Жінка прожила у Покровську з 1985 року, а нині втратила все — і житло, і роботу.
На іншій вулиці — ще одне щемливе прощання. Дружина прощається із чоловіком, донька — з батьком. Вони не знають, чи побачаться ще коли-небудь. Це реалії війни. Перш ніж сісти в евакуаційний автобус, донька міцно обіймає батька і тремтячим голосом каже йому: "Тато, щоб коли я знову приїхала — ти був живий! Ти мене зрозумів?".
Ліана прощається з татом
Чоловік киває їй, і витирає сльози, проводжаючи дитину поглядом.
"Ми ще молоді, нам треба жити і кудись рухатись вперед", — пояснює дівчина на ім’я Ліана, яка їде до Кривого Рогу. Вона мріє повернутися в рідне місто, коли війна закінчиться.
Покровськ залишається під вогнем
Попри постійні обстріли, у місті ще залишаються близько 7000 мешканців. Евакуаційні групи щодня ризикують життям, щоб врятувати хоча б частину з них.
"Коли бачиш дрон у небі, не знаєш, що робити. Страшно. Але ми маємо вивозити людей, доки це ще можливо", — каже волонтер Олег, який уже три роки рятує мешканців прифронтових міст.
Вулиці Покровська
Війна за Покровськ триває. Війна не лише за територію, а й за життя, за людські душі, за надію на майбутнє.
Свої в Telegram 
