Ще вчора тут був наш дім, а сьогодні — купа цегли. “Білі янголи” евакуювали двох жінок із Закітного
"Стріляли так, що й ворогу не побажаєш…"
Закітне, невелике село на Донеччині, ще донедавна жило своїм звичним життям. Тут працювали магазини, ходили автобуси, а люди, як і всюди, будували плани на майбутнє. Але війна стерла всі ці звичні речі, залишивши лише зруйновані будинки, порожні полиці в магазинах і страх у голосах тих, хто ще залишається.
"Ще вчора тут був наш дім, а сьогодні — просто купа цегли," — каже 54-річна Олена, яку разом із 88-річною матір’ю евакуюють із села. Вони довго не хотіли залишати свій дім, але після чергового обстрілу зрозуміли: залишатися — означає ризикувати життям.
"Об 11-й вечора сиділи вдома. І тут — бах! Просто в хату! Я тільки встигла перехреститися," — розповідає жінка, витираючи сльози.
Але сльози тут давно стали частиною буденності. Люди вже не кричать від жаху, вони просто мовчки збирають уламки своїх життів.
Життя між вибухами
Незважаючи на щоденну небезпеку, деякі мешканці залишаються. Вони не хочуть залишати рідні місця, навіть якщо кожна ніч — це лотерея між життям і смертю. Люди намагаються вижити, як можуть. Дороги прострілюються, зв'язок працює з перебоями, магазини давно порожні. Продукти привозять волонтери або "пошта".
"У магазин ми їздимо у Миколаївку. Їздимо полями, бо так безпечніше," — розповідає жінка. — "А іноді й наймаємо машину, щоб привезти хоч трохи їжі. А пенсію? Пенсію витрачаємо на продукти — що ще робити?".
Будинки зяють вибитими вікнами, стіни пробиті уламками. "Дивись, як усе побито… Як же тут жити?", — зітхає літня жінка, показуючи на свій зруйнований двір.
Евакуація — шанс на порятунок
Волонтери, військові та поліцейські роблять усе можливе, щоб вивезти тих, хто не має змоги виїхати самостійно. Цього разу евакуація вдалася — Олену з мамою забрали в безпечне місце. Щоправда, ніч жінкам довелося пересидіти у розбитому будинку, та нині вони у родичів у Слов'янську.
За годину до цього команда рятувальників виїжджала на місце чергового обстрілу Лимана. Руйнування — катастрофічні: житлові будинки розбиті, господарські споруди знищені, люди залишилися без даху над головою.
"Ми не знаємо, що буде завтра, — каже одна з евакуйованих жінок. — Але знаємо одне: там, де лишилася війна, вже немає життя…".
До повномасштабної війни у Закітному жили пів тисячі людей, нині залишається близько 50. Над селом постійно чатують російські дрони, наводячи вогонь артилерії на автівки тих, хто намагається проїхати населеним пунктом. Залишатися тут небезпечно.
Якщо ви хочете евакуюватись чи евакуювати рідних із Лиманської громади, зателефонуйте екіпажу "Білий янгол": (066) 56-16-102.
Свої в Telegram 
