Обстріли, пожежі, складна евакуація. Як живуть люди у прифронтових і деокупованих громадах Донеччини
Як живе Велика Новосілка?
На Великдень 2024 року ведучий і волонтер Денис Христов відвідав ці громади в межах своєї програми "Тревел нашого часу", привізши мешканцям прифронтових територій паски.
До війни у Великій Новосілці мешкало більше 5 тисяч людей. Тут відбудовували школу та стадіон, на якому в дитинстві грали Микола Шапаренко та Тарас Степаненко. А вже у 2022 році лінія фронту зупинилася усього за кілометр від селища. І лише влітку 2023 року, під час контрнаступу, Сили оборони змогли відкинути окупантів на 8 кілометрів південніше.
Тепер у Великій Новосілці не залишилося практично жодної вцілілої будівлі. Комунальні служби не працюють, а близько 300 мешканців селища живуть у скрутних умовах. У відео Христов навідався до однієї з "комун" мешканців, що жили у капітально відремонтованій до війни будівлі. Нині ж її дах у декількох місцях пробила артилерія.
«У мене тут усі пращури поховані. Куди я поїду? Головне, що діти за кордоном, а син — у Києві. Найголовніше, що вони в безпеці», — говорить Сергій, підобідуючи великодньою паскою.
Також ведучий заїхав у сусідню Времівку, де залишилося менше десяти літніх людей. Але, не зважаючи на всі жахіття прифронтового села (зі стихійними цвинтарями включно), місцеві все одно святкують Великдень на своїх подвір'ях.
Реалії Курахового
Далі шлях Дениса простилається до Курахового, від якого до лінії фронту так само усього десяток кілометрів. Місто, що нині знаходиться на Мар'їнському напрямку, так само страждає від постійних обстрілів.
Наприклад, знімальній групі трапилася літня мешканка, що виглядає з вікна свого понівеченого "прильотом" дому. Ведучому вона розповідає, що це вже друге влучання в її будинок і що в момент вибуху в ньому перебував її син.
Втім, на відміну від Великої Новосілки, в сповненому зруйнованих будівель Кураховому досі працюють комунальні служби, що прибирають ще не знищені війною громадські простори.
Звідти Христов сідає у пікап і забирає з ще ближчого до фронту Водяного трьох літніх людей. Перед тим вони евакуювалися до села з Вугледару, а нині машина вивозить їх польовими дорогами до Дніпра.
Що відбувається в інших громадах Донеччини?
З теплими літніми днями в Лиманську громаду на півночі Донеччини прийшли лісові пожежі.
Пожежі у Лиманських лісах
Рятувальник приборкують пожежу
Журналіст Сергій Горбатенко побував в районі села Дробишеве біля Лиману і зафіксував наслідки воєнних злочинів росіян — випалені гектари соснових лісів. Пожежі на Лиманщині від обстрілів вирують приблизно два тижні. Їх намагаються приборкувати і працівники ДСНС, і місцеві.
Пожежа у лісі біля Лиману
Залишки російських "градів"
Найчастіше пожежі у лісах біля Лиману виникають через російські обстріли. Останнім часом під ворожий вогонь потрапляють і рятувальники
Окрім лісів, від обстрілів також потерпають і населені пункти Лиманської громади, де теж від влучань спалахують пожежі. Так, вчора, 27 травня, внаслідок обстрілу сталося займання у двох адмінбудівлях. Окрім цього, працівники ДСНС регулярно надають допомогу місцевим — і першу медичну, і привозять воду у громади.
Ліквідація пожежі після ворожого обстрілу у Лимані
Крім того, цього травня Свої опублікували репортаж з одного з сіл Очеретинської громади. Через стрімке наближення фронту громада почала зазнавати інтенсивних артилерійських обстрілів, а частина мешканців почала стрімко виїжджати. Після обстрілів людям допомагають не лише влада і волонтери, а й військові.
Непроста ситуація зараз і в Часовому Ярі, який російська армія почала активно штурмувати у квітні 2024 року.
Як розповів начальник міської військової адміністрації Сергій Чаус Суспільному, нині у місті залишаються 665 людей, з них 80% пенсіонери, але є й ті кому 25 років. Люди не охоче виїздять, місцеві сидять по своїх домівках і підвалах і не реагують на заклики евакуюватись. Ситуація з кожним днем загострюється. Російські війська обстрілюють місто з усього наявного озброєння.
Сергій Чаус
"У нас працює сімейний лікар, вона літня жінка, відмовляється їхати. Також у місті працюють декілька медсестер. У травні в місто завозили гуманітарну допомогу людям. Газопостачання пів року немає, люди готують на багатті. Наразі в місто трактором завозять воду й працює свердловина. Насос працює завдяки генератору, паливо у нас є. Криниць у місті немає, бо до води дуже глибоко, наша свердловина близько 70 метрів", — розповів начальник міської військової адміністрації Часового Яру.
Від постійних обстрілів, на жаль, є загиблі. 26 травня тіло загиблої людини не змогли вивезти, тому сусіди й рідні поховали у місті. Чаус каже, раніше можливість відвозити загиблих на медекспертизу була, нині її немає через безпекову ситуацію.
Після останньої активізації агресора під загрозою опинилася також і Костянтинівка. Зараз її від лінії фронту, що проходить поблизу Часового Яру, відділяє трохи більше 10 кілометрів. В місті постійно чути постріли артилерії, а за два роки повномасштабної війни російські війська неодноразово обстрілювали цивільні споруди міста: вокзал, ринок, школу та житлові будинки.
Втім, навіть у таких умовах у наближених до фронту містах працюють кав'ярні та салони краси. Наприклад, у Покровську, попри обстріли, працює кав'ярня Feliz. За два роки повномасштабної війни вона вже декілька разів зазнавала пошкоджень, але щоразу відновлювала роботу, бо стала важливим місцем для громади.
Свої в Telegram 
