Люди Авдіївки, які вразили своїх. 12 історій тих, хто рятував людей, тварин, робив своє місто кращим
До війни росії проти України в Авдіївці жило понад 30 тисяч людей. У 2014 з міста евакуювалося багато мешканців через окупацію, а потім через постійні обстріли проросійських бойовиків. 10 років місто залишалося прифронтовим. До 17 лютого 2024 українські військові тримали його оборону. 18 лютого наші воїни вийшли з міста. Станом на 14 лютого в Авдіївці залишалося понад 900 людей. Нині місто окуповане російськими військами. Та за всі роки його головною цінністю були і залишаються люди. Ті, хто щодня робив його кращим, хто любив і любить його. За понад п’ять років роботи журналісти нашого видання розповіли десятки історій про жителів Авдіївки. Сьогодні ми згадуємо про тих, хто за ці роки вразив Своїх.
Руслан Колисов працював на Авдіївському коксохімічному заводі. З 2013 року долучався до організації мотокросів і завжди брав участь в різних міських подіях. Також доглядав за парком неподалік від свого будинку.
Руслан Колисов став героєм проєкту "Місто в мені"
Про те, що на Україну чекає повномасштабна війна, він зрозумів ще у 2014 році. Згадує, з першими обстрілами Авдіївки життя в місті стало дуже складним через відключення світла і відсутність води. Та попри це багато людей тоді залишилися в Авдіївці, а згодом мешканці міста пристосувалися до таких умов життя.
На момент повномасштабного вторгнення Руслан жив у Авдіївці. Згадує, з перших днів вторгнення в місті особливо нічого не змінилося. Активно обстрілювали лише околиці, а безпосередньо в Авдіївку щось потрапляло дуже рідко. Та згодом чоловік евакуювався до Покровська.
У Руслана є мрія — зібрати всі будівельні матеріали зі зруйнованих міст і звести паркан на кордоні з росією, щоб більше ніколи нічого не чути й не знати про них.
Раїса Костричко у минулому вчителька — викладала українську мову та літературу у одній зі шкіл Авдіївки.
Раїса Костричко перебувала в місті до жовтня 2023 року
Коли у 2014 році розпочалася російська агресія проти України, Раїса Іванівна вирішила залишатися у місті. Навіть коли росіяни почали активний наступ на Авдіївку вона була у своєму напівзруйнованому будинку з кішкою Машкою. Окрім домашньої улюблениці, у Раїси Іванівни більше нікого нема.
У жовтні минулого року жінка потрапила в об’єктив фотографів Костянтина та Влади Ліберових. Побачивши світлини, вчительку впізнали її випускники. Згадують, саме Раїса Іванівна вклала в їхні серця любов до України і всього українського.
Жінку евакуювали "Білі Янголи"
На щастя, 30 жовтня її вдалося вмовити евакуюватися з Авдіївки.
Олена Писарева народилася й виросла в Макіївці, а у 2012 році переїхала до Авдіївки. У вересні 2015-го через активні бойові дії у місті вона створила громадську організацію “Допомога”. На допомогу підтягнулися великі благодійні фонди та міжнародні організації.
Олена активно допомагала місцевим
Тоді ж виникла ідея створити “Центр милосердя” для мешканців Авдіївської громади. Олена каже, цей проєкт став одним із найуспішніших і діяв до квітня 2022 року. Але тоді гостро постало питання евакуації. Центр і сама Олена Писарева переїхали до міста Тернівка, що на Дніпропетровщині. Нині він працює як прихисток для переселенців із Авдіївки й громади.
Допомога авдіївцям від різних фондів
Після евакуації з Авдіївки Олена створила гуманітарний коридор Захід-Центр-Схід. Волонтери привозили у Авдіївку багато гуманітарки.
Найбільше за все Олена мріє про перемогу України та скоріше повернення в рідне місто. Каже, що там є над чим працювати, а після війни буде ще більше роботи.
Русана Шарлай та Богдан Гридін евакуювалися з Авдіївки в 2014 році. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у Києві вони заснували Благодійний фонд “Волонтерська спілка "ПОРУЧ".
Подружжя почало волонтерити з початком повномасштабки
Спочатку, каже подружжя, починали волонтерити вдвох. І, насправді, зовсім не планували робити з цього щось масштабне. У них був невеличкий запас грошей, на який до початку повномасштабного вторгнення планували придбати автівку. Але ця “автівка” пішла на закупівлю корвалолу та свіжого хліба для бабусь, котрим вони допомагали. Тоді в Києві перестали працювати магазини та аптеки. Якщо щось і працювало, то черги були величезними й купити необхідне було нереально. Київська область була окупована і через це не було поставок. Тоді вони просто почали їздити Києвом і шукати магазини й аптеки, де можна було купити те, що потрібно.
Інформація про волонтерів швидко поширилася Києвом. Тоді до них почали долучатися люди: хтось допомагав фінансово, а хтось долучився до команди волонтерів.
Нині команда допомагає жителям Донеччини
Після того, як Київщину деокупували, волонтерська спілка почала організовувати перші гуманітарні місії. Нині команда складається з майже 130 людей, які об’єдналися, щоб допомагати переселенцям і тим, хто залишається на Донеччині.
Владислав Маховський з 2014 року евакуйовував мирних жителів Донеччини та Луганщини в зоні АТО, потім — ООС. Владислав пережив російський полон, повернувся додому та продовжив свою діяльність.
Авдіївцями опікувався навіть після евакуації
Коли розпочалася повномасштабна війна Владислав Маховський не розгубився, бо вже мав досвід роботи на прифронтових та фронтових територіях. І майже одразу почав їздити в напрямку Донецького аеропорту — Опитне, Мар’їнка, Красногорівка та прилеглі населені пункти. А вже влітку почав майже щодня евакуйовувати людей з прифронтової Авдіївки.
У місто, яке щодня обстрілювали росіяни, Владислав їздив практично щодня. Для тих, хто наважувався на евакуацію, Владислав особисто шукав безоплатне житло, а також забезпечував харчуванням сім’ї переселенців.
Стас Корольов народився і виріс у Авдіївці. Тут і пов'язав своє життя з музикою. Перший досвід гри у музичному гурті він здобував, як сам каже, “юнгою”. У 2007 році, коли йому було 17, потрапив до місцевого гурту "Казусъ Белли", там грали хлопці на кілька років старші за нього.
Стас - музикант з Авдіївки
У локальних масштабах цей гурт був зіркою і "гастролював" місцевими ресторанами. Їх досвід став прикладом для інших місцевих музикантів, якім доводилось грати лише у вільний від роботи час.
У 2014 році Стас Корольов поїхав з рідного містечка до Харкова. А у 2016-му вперше заспівав на всю країну на сцені талант-шоу “Голос Країни”. Вже після проекту він став учасником гурту YUKO, який претендував на участь у “Євробаченні 2019”.
Аліна Косовська активно допомагала переселенцям. Через соціальні мережі збирала одяг, меблі і відвозила тим, хто переселився або втратив домівку. Згодом стала допомагати добровольцям у складі інших волонтерських груп, пізніше — служила у добробаті. Три роки до 2018-го провела на передовій — у районі Донецька, потім Широкине, згодом Мар’їнка та Авдіївка.
Аліна стала на захист Донеччини
Ще під час служби дівчина почала думати, як допомагати системно, залучати інших. У 2017 році заснувала з друзями благодійний фонд "Зорі надії". Почала організовувати жителів Авдіївки навколо добрих справ. Наприклад, разом стали розфарбовувати "залишки війни" — відстріляні снаряди, гільзи та перетворювали їх на сувеніри.
Разом з волонтерами видала книгу про Авдіївку
У 2018 році Аліна та її друзі-волонтери написали книгу "Авдіївка. Шлях до перемоги": хотіли показати життя людей біля лінії фронту. До книги увійшли історії авдіївців, які брали активну участь у житті міста.
Олександр Бажин відучився у Донецькому національному технічному університеті на IT-фахівця, потім якийсь час прожив в Авдіївці. Саме там почав займатися бігом. Час від часу долав 4-кілометрову дистанцію на так званій «Стежці здоров'я».
Олексій брав участь у марафонах у різних країнах
У 2006 році на запрошення поїхав працювати спочатку до Москви, потім – до Києва, Дніпра та у 2011 році осів в Одесі. Саме там Бажин серйозно зайнявся бігом. За плечима Олександра участь у світових та всеукраїнських марафонах.
Ярослав Вепрев родом з Авдіївки. Після школи він вступив до київської Арт академії сучасного мистецтва імені Сальвадора Далі та працював на розвитком у сфері 3D-графіки. А вперше зацікавився цією темою, коли йому було шість років.
Олександр у 12 років створив дебютну анімацію
Захоплення Ярослава зміцнилося після вимушеного переїзду його сім'ї до Києва. У 12 років Ярослав створив свою першу гру, яка називалася Project Parkour, розмістив її на Play Market. За два місяці безкоштовна гра набрала пів мільйона завантажень. За весь час її завантажили понад 10 мільйонів разів.
Ярослав з мамою після нагородження
А у 2019 році Ярослава внесли до Книги рекордів України як наймолодшого фахівця з 3D-дизайну та анімації.
Олена Єрохіна родом з Авдіївки. У 1995 році вийшла заміж, народила 4 дітей. Перед початком війни Олена працювала старшим експертом у салоні мобільного зв'язку по Ясинуватському району. Після "російської весни" її життя кардинально змінилося.
Олена все життя прожила в Авдіївці
Влітку 2017 року Олена приєдналася до громадської організації «Християнська служба спасіння» (ХСП). Спочатку була волонтеркою, потім — координаторкою ХСП-Авдіївки.
У складі ХСП допомагала жителям Авдіївки
Разом з командою вони працювали з військовими як священики, капелани, тактичні медики та психологи, а також з цивільними під час надання гуманітарної допомоги. У цьому їм допомагали прості люди з усієї України.
Періодично служителі ХСП проводили у школах Авдіївки лекції з тактичної медицини та мінної небезпеки. Крім того, волонтери допомагали місцевим мешканцям поновити втрачені документи.
Елеонора Крутова — вчителька з Авдіївки: спочатку працювала вихователькою у дитячому садочку, потім вчителькою історії у школі. Влітку 2014-го до навчального закладу потрапив снаряд і педагогічний колектив розформували по інших школах.
Елеонора опікувалася безпритульними тваринами
Паралельно Елеонора опікувалася безпритульними тваринами, яких з початком російської агресії значно збільшилося в Авдіївці. У 2016 році вона зареєструвала громадську організацію «Безпека тварин», у ній на добровольчих засадах працювали троє людей. Згодом Крутова залишилася сама. У соціальних мережах вона створила групи, учасники яких здебільшого власники тварин активно відгукувалися на прохання про допомогу.
За роки роботи допомагала багатьом хвостикам
На пожертвування небайдужих громадян орендувала будинок на 30 квадратних метрів, де опікувалася хвостиками. Історію Елеонори ми розповідали у 2019 році. На той час вдалося стерилізувати 192 тварини, надати медичну допомогу 89 тваринам та прилаштувати 74 чотирилапих.
Тата народилася у столиці Абхазії Сухумі (Грузія). У 1993 році вона виїхала звідти через війну. Спочатку жила в Грузії за межами абхазької автономії, потім у 2000 році перебралася до Криму. Там прожила п'ять років та переїхала до Донецька.
Тата - біженка з Грузії, яка у 2014 році оселилася в Авдіївці
У Донецьку Тата взялася за торгівлю на ринку. Там вона із сім'єю жила до 2013 року. З початком Майдану жінка зрозуміла, що «щось буде», і перебралася до Авдіївки.
У 2015 році, у розпал активних бойових дій в Авдіївці, Тата розпочала свій маленький бізнес – доставляла місцевим мешканцям продукти. Починалася торгівля тяжко. Сім'я мала 500 грн – на ці гроші вони закупили трохи хліба та інших продуктів першої необхідності, стали їх продавати. Поступово справа почала розвиватися. Й Таті вдалося відкрити в Авдіївці невеликий магазин.
Її історію ми розповідали у 2020 році. Як склалася доля її родини наразі невідомо.
Свої в Telegram 
