Кацпер Сєніцкі приїхав з Варшави до Києва на велосипеді. Ці 850 км — у підтримку військовополонених
12 жовтня Кацпер Сєніцкі на велосипеді, на якому він їздить близько десяти років, вирушив з Варшави. В рідній Польщі проїхав через Люблін та Хелм. 14 жовтня перетнув кордон через пункт пропуску “Зосин — Устилуг” і попрямував через Луцьк, Рівне, Житомир, Бучу та Ірпінь до Києва.
Польський активіст надихнувся поїздкою естонського депутата
Останні метри в самому центрі столиці він проїхав з піднятими руками, і тільки-но зліз з велосипеда, привітав людей словами: “Слава Україні!”.
Кацпер Сєніцкі у Києві
Кацпер Сєніцкі — аналітик і фахівець пострадянського простору, досліджує вплив російського імперіалізму на регіональні процеси. Випускник східноєвропейських студій у Варшавському університеті та стипендіат міжнародних магістерських досліджень у Центральній та Східній Європі, Росії та Євразії в Університеті Глазго, Тартуському університеті та Державному університеті Ілії. Журналіст-фрілансер, який цікавиться соціальними проблемами, заарештований у Білорусі під час протестів після президентських виборів 2020 року.
Кацпер Сєніцкі — аналітик і фахівець пострадянського простору, досліджує вплив російського імперіалізму на регіональні процеси
Лауреат премії мера Варшави імені Тадеуша Мазовецького для молоді, яка працює на благо громадянського суспільства. З 2022 року він є співтворцем фундації СТУС, завданням якої є підтримка людей, постраждалих від війни в Україні, репресій у Білорусі та інтеграція людей з досвідом міграції та польських місцевих громад.
На цю незвичайну подорож Кацпера надихнув естонський парламентарій та член комісії з державної оборони Рійгікогу і парламентської групи Україна-Естонія Крісто Ен Вага — він у квітні цього року здійснив велопоїздку з Талліна до Києва. Метою депутата був збір грошей на потреби Сил оборони України, а саме на дрони та пікапи для 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Крісто Ен Вага за шість днів подолав 1700 км і зібрав донати в розмірі 30 тисяч євро.
Кацпер Сєніцкі розуміє ціну свободи і незалежності українців
“На другий день у Польщі потрапив під сильний дощ, промок і їхати було незручно. А ще й температура повітря далася взнаки, і я змерз. Трохи було важко, але, як бачите, все можливо”, — сказав Сєніцкі.
Каже, що на шляху йому пощастило познайомитися з класними людьми. Наприклад, першу ніч у Польщі Кацпер зупинився в кемпінгу. Власники, коли дізналися його історію, куди Кацпер їде і навіщо, то не взяли з нього грошей за ночівлю. А ще — нагодували і задонатили на збір. Всі зібрані кошти активіст передасть організації “Азов супровід”, яка надає допомогу бійцям 12-ї окремої бригади Національної гвардії України та їхнім родинам.
Кошти підуть на відновлення “азовців”, яких звільнили з полону
За словами Ольги Ус, яка в “Азов супровід” очолює напрямок соціалізації і реадаптації військових, кошти спрямують на діагностичні послуги, транспортування поранених між лікарнями, госпіталізацію поранених бійців, хірургічні втручання, перебування в психоневрологічних реабілітаційних центрах, зубні протези, спеціальний одяг, адаптований до потреб поранених тощо.
“Наша команда займається медичним супроводом строковиків нашої військової частини 3057, яких обміняли 24 серпня, а також “азовці”, які вийшли на волю 14 вересня. Можу сказати, що всі хлопці йдуть на контакт, за потреби спілкуються з психологами і проходять психоемоційну адаптацію зі спеціалістами. Звісно, два з половиною роки полону не минули безслідно, і це відобразилося на їхньому здоров'ї. В основному через погане харчування у багатьох проблеми гастроентерологічного характеру. Також болі в спині та суглобах, втрата зору та слуху”, — розповіла Ольга Ус.
У майбутньому мріє проїхатися деокупованими містами України
Єдиний піший кордон між країнами, який Кацпер міг би перетнути з велосипедом, був за 20 кілометрів. Тому він підсів в автівку до двох жінок з Луцька, і вони разом проїхали контрольно-пропускний пункт.
“Вони навіть оплатили мені ночівлю в хостелі їхнього міста. А одна з них наступного ранку перед від’їздом дала їжу в дорогу. З собою у мене було спортивне харчування: енергетичні батончики, ізотонічні гелі тощо. Намагався хоча б один раз на день з’їсти щось гаряче. Перед поїздкою, на жаль, не зважився, але гадаю, що кілька кілограмів скинув, бо були важкі фізичні навантаження”, — розповів Сєніцкі.
У Кацпера з собою був намет, але мандрівник скористався ним лише раз, коли ночував в Хелмі. Загалом в дорозі він був 6 днів та 5 ночей і подолав відстань 850 км.
Спорядження Кацпера Сєніцкі
“Якщо мене хтось запитає, Кацпере, чи варто долати такий довгий і важкий шлях? Скажу відверто — якщо є корисна та благодійна ідея, то заради неї дійсно варто це зробити. І я хочу ще проїхатися Україною, але вже містами, які будуть деокуповані, — це Донецьк, Луганськ, Мелітополь, Бердянськ”, — перерахував він.
Друг “Саймон”, який рік був у російському полоні
І, звісно ж, проїхатися Маріуполем. Саме там Кацпер задовго до повномасштабного вторгнення побував як журналіст, відвідав базу полку “Азов”, познайомився з бійцями підрозділу. Під час цього відрядження Кацпер потоваришував з бійцем "Азову" Олегом Крісенком — "Саймоном". Коли почалася повномасштабна війна, військовослужбовці Маріупольського гарнізону 86 днів тримали оборону, а потім вийшли у полон за наказом вищого військового керівництва. Бійцям обіцяли, що за 3-4 місяці вони повернуться, та відтоді минуло вже понад два роки. Серед тих, хто вийшов у полон, був і "Саймон". Саме його історія спонукала Кацпера на поїздку велосипедом з однієї країни до іншої.
Кацпер Сєніцкі і родина "Саймона" - дружина Катерина і донька Ліна
“Олег розповідав мені про голод і тортури, які пережив, і я бачив фотографії його поранень. Таким знущанням у російських таборах піддаються всі українські військовополонені. І це насильство завдало багатьом серйозних або незворотних фізичних каліцтв і травм”, — зазначив Кацпер Сєніцкі.
Більшість тих, хто пережив тортури, може втратити базове відчуття довіри до світу й до оточення. У них високий ризик розвитку посттравматичного стресового синдрому (ПТСР). Звільнені з полону можуть втратити відчуття часу й простору, бо довго були в ізоляції й не знали, де знаходяться. Часто колишні полонені закриваються в собі й всіх уникають, бо думають, що так швидше зціляться. А насправді такі травми можливо подолати тільки в контакті з іншими людьми. Також у постраждалих є значні труднощі у соціальній реінтеграції та відновленні стосунків із близькими. Часто психологічна та соціальна підтримка необхідні як для звільнених, так і для їхніх родин.
Кацпер Сєніцкі і захисник "Дезмонд", який нещодавно повернувся з полону
Олег Крісенко родом з Миколаєва. У цивільному житті був актором та грав у дитячому театрі. На війну в 2014 році пішов добровольцем. У складі полку “Азов” з 2015 року. Продовжуючи свою військову діяльність, він також розвивався як спеціаліст в IT-сфері та мріяв разом із Катериною переїхати до Києва, щоб побудувати майбутнє життя і кар’єру в столиці. Однак повномасштабна війна внесла свої корективи — спочатку оборона Маріуполя, далі у травні 2022 вихід у полон за наказом, 6 травня 2023 "Саймона" обміняли.
У квітні 2024 вийшла документальна стрічка режисерки Юлії Гонтарук “Фортеця Маріуполь. Саймон”. У фільмі Олег розповідає про пережите в полоні, тортури й ненависть росіян, про обмін і життя після повернення в Україну.
“У мене не було такого відчуття, що ось — ми їдемо на обмін. Пам’ятаю, хлопці стоять і кажуть: “Обмін”. А я кажу: “Ні, хлопці. От як перейдемо кордон, я побачу український прапор, ось тоді я повірю, що це обмін”. Нас довго перевозили. Ми приїжджаємо в російську в’язницю, де грає гімн росії, відкривається борт, починають кричати, щоб ми швидко виходили. Все в матюках, в побоях. Це було дуже жорстко. Нас тоді били цілий день. Мене били постійно”, — розповідає він у фільмі.
Стрічка також містить архівні кадри служби "Саймона" до повномасштабної війни розповідь Катерини, дружини Олега, про те, як проходила реабілітація чоловіка після повернення в Україну, як вона вибудовувала фактично наново стосунки з коханою людиною, що пережила страшні випробування.
Пройти разом важкий шлях реабілітації та ресоціалізації
Катерина каже, що після полону її чоловік повернувся іншою людиною.
“Першою у нього пропала емпатія. Олег не проявляв емпатії по відношенню до інших людей, зокрема до мене. Тобто у нього була втрата розуміння болю іншої людини. Олег став більше закритий, більше агресивний. У нього були такі апатичні стани, коли він міг тижнями сидіти в одній кімнаті і не виходити взагалі. Йому треба було пережити цей момент сам на сам”, — поділилася Катерина.
Спочатку подружжя намагалося розмовляти, але майже одразу зрозуміло, що це не допомагає. І коли у Олега стався критичний момент, а саме депресія, Крісенки звернулися до фахівця.
“І нам сказали, що необхідно вже йти на стаціонар. Бо тривожно-депресивний розлад досяг тієї межі, що його потрібно лікувати. Олег десь півтора місяці провів у психіатричній лікарні. Це стаціонарне лікування з крапельницями, з антидепресантами, з постійною психотерапією. І це допомогло витягнути Олега з цього стану. Зараз я бачу, що також починається етап психоемоційного загострення, але тепер ми знаємо, як його коригувати, і це нас рятує”, — поділилася вона.
Катерину з Олегом познайомив спільний знайомий з “Азову”. Це було просто секундне знайомство. Приблизно пів року вони спілкувалися як друзі. Олег періодично звертався до Катерини як до спеціалістки з фізичної реабілітації через серйозні проблеми із шиєю: носіння бронежилета, важка каска на голові — навантаження, яке дає про себе знати. А згодом вони зрозуміли, що їм хочеться чути і бачити одне одного частіше, і у лютому 2019 року після повернення з чергового бойового виїзду Олег приїхав до Каті та освідчився їй. А у серпні 2021 року вони одружилися. Повномасштабне вторгнення. 86 днів боротьби за Маріуполь. Рік полону.
"Саймон" у полоні
“Кохана, я повернувся. Я вдома. І я не знаю, як я взагалі пережив це пекло”, — перше, що Олег сказав, коли побачив свою дружину. Виявляється, як і вона, щоночі Олег засинав, уявляючи поруч із собою Катерину. Вона у думках підходила до нього, сідала поруч, і “Саймон” говорив з нею. І це, за словами Олега, допомагало йому не збожеволіти за ґратами.
Одразу після обміну “Саймон” пройшов обстеження, і з’ясувалося, що у “азовця” зламані ребра, пальці на ногах, травмовані м’язи. В лікарні Олег не міг спати ночами, з іншими спілкувався тільки пошепки. Все не міг забути того, що його та інших військовополонених за гучні розмови жорстоко карали. А коли коридором лікарні хтось йшов, Олег і всі, хто з ним був у палаті, лякалися. В російській в’язниці кожен раз кроки по коридору означали, що по когось ідуть і будуть катувати. Ночами Олегу снилися жахіття, він навіть кричав уві сні. Змінив багато психологів, поки не знайшов спеціаліста, який дійсно йому допоміг ресоціалізуватися.
Кохана донечка не дає Олегу знову впасти у депресію
Наприкінці квітня у родині Крісенків народилася донечка, яку назвали Ліна. Дівчинці зараз пів року. За словами дружини, саме Ліна стала порятунком для Олега.
“Під час вагітності мені було важко фізично, а Олегу психологічно. Знову у нього був депресивний стан. Ми почали нормально функціонувати, соціалізуватися і жити, як щаслива родина, коли мені вже треба було народжувати, тобто на третьому триместрі вагітності. Його стан вдалося стабілізувати за допомогою антидепресантів. Пологи були партнерські, у нас це навіть не обговорювалося. Олег хотів цю дитину більше, ніж я, тому він брав участь в усьому.
Він каже, що в полоні тримала його думка про те, якою буде наша родина, які у нас будуть діти. Олег постійно мені розповідав, коли вже повернувся з полону, що він уявляв, як усім готує сніданок, які очі будуть у наших дітей, як він буде заплітати коси нашій майбутній доньці, як буде водити її на якісь секції. У полоні це його стимулювало до життя”, — поділилася Катерина.
Донька в Олегові пробудила почуття кохання. Катерині здається, Ліна — це перша людина, до якої Олег взагалі відчуває весь спектр найщиріших та яскравих почуттів, особливо безмежну любов.
Маленька Ліна пробудила у Олега почуття кохання, він знову почав відчувати
“Звичайно, наслідки полону нікуди не поділися. Вони є і будуть впродовж всього його життя. Але я бачу, що Ліна — це як копняк під одне місце. Тобто донька не дає Олегу розслабитися і знову впасти у депресію. Бо дитина — це велика відповідальність”, — зазначила вона.
Зараз Олег Крісенко з дружиною і донькою за можливості беруть участь в акціях на підтримку родин полонених “Не мовчи! Полон вбиває!”, що нагадують українцям про захисників, які досі залишаються в російських буцегарнях.
“Я дуже вдячний своєму другу Кацперу за таку підтримку, за підняття питання повернення “азовців” додому. Кацпер підтримує Збройні сили та нашу країну з 2015 року. Він один з небагатьох іноземців, хто дійсно розуміє ціну нашої незалежності", — наголосив “Саймон” під час зустрічі з польським активістом на Майдані Незалежності.
Олег прийшов зустрітися з другом, він тримає на руках свою донечку Ліну
Акція “Ланцюг солідарності” організована фундацією СТУС — це низова ініціатива групи молодих активістів. З першого дня вторгнення росії в Україну вона надає конкретну допомогу як тим, хто тікає від війни, так і тим, хто боровся за свободу України. У рамках своїх ініціатив організовує збори матеріальної допомоги для біженців, надсилає гуманітарну допомогу в Україну, споряджає та задовольняє потреби української армії, а також організовує соціальні мистецькі проєкти, що об’єднують людей з різним походженням та інтегрують українських біженців. З Асоціацією родин захисників “Азовсталі” фундація співпрацює з 2023 року.
Свої в Telegram 
