За полеглих, живих і полонених. Рідні і друзі оборонців Маріуполя бігли “Найдовший у світі марафон"
"Найдовший у світі марафон" пробігли близько 12 тисяч людей з 65 країн. Головна мета цього благодійного проєкту — нагадати світу про силу українців та підтримати всіх, хто щодня на фронті відвойовує свободу України, починаючи з 2014 року. Організатори назвали марафон “найдовшим” тому, що так довго, як Україна бореться за власну свободу, не триває жоден спортивний забіг.
У Києві до марафону приєдналися понад 2 000 учасників. Бігли від 1 км і до марафонської дистанції. Замість реєстраційних внесків люди робили донат на підсилення ППО.
Старт "Найдовшого у світі марафону" у Києві
Ті, хто долав символічний кілометр на своїх наліпках, де замість цифр — факти про війну в Україні, писали імена захисників. У “Найдовшому у світі марафоні” взяли участь представники Асоціації сімей захисників “Азовсталі” та Спільнота родин Оленівки.
Журналістка Свої Ганна Курцановська і її син Леонтій приєдналися до "Найдовшого у світі марафону"
Цей марафон — подяка та підтримка захисникам і захисницям, лікарям, рятувальникам, саперам, волонтерам — всім, хто не зупиняється ні на мить заради нашої спільної перемоги. Цей забіг в пам’ять про загиблих. З подякою до тих, хто в строю. І очікуванням тих, хто досі в полоні.
“Герда” бігла за шістьох побратимів з “Азову”, вони всі загинули
— Я до повномасштабного вторгнення викладала англійську в “Азові”. Рік пробула у ворожому полоні. Це мій перший забіг після обміну. Я сумнівалася, що зможу подолати дистанцію в один кілометр, адже у мене травмоване коліно. Та, на щастя, мені вдалося фінішувати.
"Герда" (посередині) сумнівалась, що подолає дистанцію після полону, однак змогла
Я бігла за моїх побратимів — за “Гоголя” з Полтави, за “Даню” з Краматорська, за "Сидора" з Білої Церкви, за "Раму" з Бердянська, за “Бояра” зі Львова та “Сухаря” з Києва. Всі хлопці, крім “Сухаря”, загинули під час оборони Маріуполя. У останнього не витримало серце після знущань у полоні — Олега Мудрака обміняли 21 вересня 2022-го, а 21 лютого цього року його не стало.
Олена бігла за друга “Прайда” з Маріуполя
— Бігла за “азовця” Кирила Марченка на псевдо “Прайд”, він, як і я, з Маріуполя. “Прайд” загинув там, його тіло і досі не знайшли. У рідних немає можливості попрощатися і поховати свого сина. Про Кирила дуже мало згадується в медіа. І немає коханої, яка б постійно ходила на акції і не давала забувати про героя. Вважаю, що про “Прайда” має знати якомога більше людей, і згадувати про нього як про гідного воїна та оборонця Маріуполя.
В “Азові” він з осені 2014 року, тобто майже з початку війни. Кирило загинув 29 березня 2022 року під час виконання бойового завдання — він і ще п'ятеро побратимів потрапили під ворожий авіаудар.
Ірина бігла за брата на псевдо “Граніт”, якого росіяни вбили в Оленівці
— Мені дуже було важливо бігти за свого рідного брата, бо він дуже любив спорт! Побратим, який повернувся з полону, казав, що Костя і там не падав духом, займався активно фізичною культурою.
Ірина сумує за братом
Я за ним дуже сумую, досі не вірю в те, що брата більше немає в моєму житті. Цей забіг для мене — спосіб вшанування Костіка, який віддав своє життя за нашу країну.
Катрін бігла за полонених друзів з “Азову”
— Я з села Мелекіне, що поруч з Маріуполем. У мене немає в “Азові” родича, але там багато моїх друзів, яких я знаю або з садочка, або ж з початку війни — з 2014 року.
Хочу нагадати всім, хто сьогодні планує своє життя та не може дочекатися перемоги, щоб поїхати в Турцію погрітися під сонечком, що тут і зараз гинуть найкращі сини України. Що багато поклали своє життя для гідного майбутнього нашої країни і що ми повинні думати про це постійно.
Катрін
Та хочу сказати, що ще дуже багато наших військових у російському полоні і ми не знаємо чи живі вони, чи їли вони щось сьогодні та коли вони зможуть просто випити гарячої кави в теплому будинку. І ці люди дуже важливі для мене.
— Хто у тебе там в полоні?
— У мене там всі. І у вас також!
Ірина бігла за полеглого чоловіка на псевдо “Солдат”
— Ще у 2015 році Льоша був поранений в ногу, уламок у ній так і залишився. І щоб швидше проходила реабілітація, став бігати. Постійно мене кликав з собою. Я деякий час відмовлялася, але згодом все ж побігла з коханим. Але тривало це недовго, лише пів року, бо почалася повномасштабна війна. Льоша пішов воювати, а я з дітьми поїхала за кордон.
Ірина бігла за свого чоловіка з позивним "Солдат"
Після загибелі чоловіка до мене звернулася Invictus Team, бо Льоша повинен був бігти марафон в Лондоні. Запропонували мені пробігти. Я порадилася з друзями, вони мене підтримали. Сказали: “Іро, ти зможеш!” Стала тренуватися і пробігла Лондонський марафон, який входить в топ-6 світових марафонів. Ми мріяли пробігти всі ці марафони, але тепер я маю втілити наш задум одна.
Що стосується цього забігу, ми завжди підтримували соціальні проєкти. Льоша біг “Ветеранську десятку”, нью-йоркський марафон на лінії фронту “Марафон, який ніхто не хоче бігти” тощо. По-перше, це донат на збір. По-друге — нагадування, в цьому випадку про героїв російсько-української війни, що на фронті гинуть люди. Що війна постукалася майже в кожну родину.
Я всі статті, інтерв’ю, згадки про Льошу, дописи в соцмережах збираю для дітей. Вони хоч і маленькі, але знають, що їхній тато класний. А коли виростуть, то завдяки всім цим зібраним мною спогадам, донька і син зрозуміють, якою він був людиною і воїном.
Анна бігла за чоловіка, який вже другий день народження “відсвяткував” у полоні
— Я бігла за полонених і свого чоловіка, “азовця” на псевдо “Freeman”. За моїх друзів, які і досі там знаходяться і за якими я так сильно сумую кожного дня, за свого чоловіка, якого я не бачила понад 500 днів.
Анна бігла за свого чоловіка, “азовця” з позивним “Freeman”
За тих військовополонених, які там сидять і думають, що про них забули. А ми не забули, ми пам'ятаємо, нагадуємо і боремося за їх повернення додому.
Юлія бігла за друга “Августа”
— Цей забіг я присвятила полеглому другові Ярославу Баісу, бійцю “Азова” з позивний “Август”. Ми познайомилися у 2017 році в Маріуполі.
Юлія бігла у пам'ять про загиблого в Оленівці друга "Августа"
Пам'ятаю його як добру та впевнену в собі людину, яка знала свою справу, яка завжди допоможе, та людину з неабияким почуттям гумору. Завдяки Ярославу вперше в своєму житті я побачила Одесу такою, якою він її бачив.
Захисника Маріуполя "Августа" росіяни вбили в Оленівці
29 липня 2022 року “Августа” цинічно стратили в Оленівці, де він перебував після оборони Маріуполя. Це неможливо описати будь якими словами, адже ця рана ніколи не загоїться. Ми, друзі, завжди пам'ятатимемо тебе, і колись обов'язково зустрінемось. Пам'ятаємо, помстимося.
Олена бігла за “Мангуста”, який після полону знову на передовій
— Я із донькою бігла за “Мангуста”, нашого чоловіка і тата, який після Маріуполя, “Азовсталі”, полону знову на передовій. А також за всіх наших “азовців”, які й досі в полоні. Свою медаль присвячую коханому “Мангусту”.
Олена (внизу справа)
Наш перший забіг був минулого року на Трухановому острові, наразі це вже четвертий і ми будемо бігти цей найдовший марафон до нашої перемоги, будемо робити все доти, допоки наші полонені “азовці” не повернуться додому. Це найменше, що ми можемо зробити.
Тетяна з чоловіком бігла за сина і його побратимів у полоні
— Ми з Броварів, з нашого міста, крім сина, ще четверо бійців з “Азову” зараз знаходяться в полоні після виходу з “Азовсталі”. Вони друзі по життю, разом служили в “Азові”, боронили Маріуполь, пройшли пекло “Азовсталі” і опинились в іншому — в полоні. Один з них 6 травня повернувся додому.
Тетяна і її чоловік
Але мій син і ще троє до цього часу знаходяться там. Боротись і нагадувати всіма способами маємо ми за них так, як вони боролись за нас!
Ілона бігла за нареченого на псевдо “Наві”
— Цей забіг я присвятила своєму нареченому, який досі знаходиться в полоні у країни-агресора, вже понад півтора року. Цього дня 2021 року Дмитро разом з побратимами біг цей марафон, сьогодні бігла я, але за нього…
Коханий не перший рік захищає свою державу від ворога. Дмитро — людина з великої літери! Про нього можна писати дуже багато цікавих історій. Він один з тих, хто захищав до останнього Маріуполь. Мужній, сильний воїн нашої держави. Я впевнена, він відчуває мою підтримку.
Ілона присвятила цей забіг своєму коханому
Цей забіг по-справжньому важливий, адже ми повинні нагадувати суспільству про захисників Маріуполя. Вони й досі перебувають під жахливими тортурами, не маючи змоги зробити такі прості для нас речі. Ми повинні їх врятувати!
Не втомлюйтеся від війни, бо війна не втомлюється ні на мить. У війни немає вихідних чи відпусток. Працюйте, донатьте на військові потреби, волонтерте та робить все можливе. Поширюйте інформацію про полонених. Поширюйте, прошу кожного, хто читає ці рядки.
Приблизно 700 “азовців” досі перебувають в полоні. І мій наречений досі серед тих 700.
Катерина бігла за родини "азовців", її чоловік Валерій — за полеглих побратимів, а син Макар — за звільненого батька
"Я вдячна кожного бійцю цього підрозділу за внесений вклад в боротьбу з російськими окупантами. Також вдячна кожній родини: матерям, дружинам, сестрам. Всім, хто втратив на цій війні найріднішу людину. Ми повинні пам’ятати і дякувати тим, хто поклав своє життя за те, що ми маємо змогу жити у вільних містах", — каже Катерина.
Катерина і Валерій
"Я біг за своїх побратимів, які загинули в Маріуполі. “Брат”, “Іслам”, “Алігатор”, “Жека” і “Стікс” — я вас пам’ятаю. Пишаюся, що ви були моїми побратимами та друзями", — каже Валерій.
А це Макар, і це його четвертий забіг. Під час минулого забігу його тато повернувся з полону
Для Макарчика це був четвертий забіг за свого батька і “Азов”. На візочку він подолав 1 км. 5 травня на честь дев’ятої річниці створення “Азову” він подолав таку ж дистанцію, тоді батько Макара перебував у полоні. А наступного дня відбувся обмін і Валерій на псевдо “Тейваз” вийшов на волю.
Юлія з донькою Соломією бігла за “Космоса”, страченого в Оленівській колонії
— Для мене біг — це не зрозумілий вид спорту. Я не люблю бігати, і в школі через силу здавала всі ці нормативи. Спочатку думали піти на подію, щоб підтримати тих, чиї рідні теж загинули в Оленівці. Але в останній момент донька, якій 4 роки, запропонувала пробігти за татуся.
Соломійка запропонувала мамі бігти за загиблого татка
Юлія (посередині)
Я не могла відмовити. Ми побігли разом. Це наш — перший марафон, але я впевнена, не останній. Практика показує, що люди забувають історію, тому поки ми живі, ми будемо робити все, щоб наших героїв пам'ятали!
Лілія бігла за коханого — він у полоні понад 17 місяців
— Я бігла разом з представниками Асоціації сімей захисників “Азовсталі”, щоб нагадати суспільству про полонених оборонців Маріуполя, серед яких і мі коханий Богдан. Щоб нагадати — вони в руках нелюдів та катів. Що ми повинні про них пам’ятати і боротися за їхнє визволення. Нам, рідним полонених, хотілося, щоб люди поширювали інформацію про героїв, щоб ЗМІ постійно писали про них.
Ліля біжить за коханого поки він у полоні
Бо як виявилося, що багато українців взагалі нічого не знають про оборону Маріуполя, про “Азовсталь”, про полонених “азовців”. І взагалі про героїв, завдяки яким вони мають змогу навчатися, ходити в кіно та театри, пити каву з друзями тощо.
Богдан любить бігати. В Києві бігав марафони, постійно займався, коли перебував у Маріуполі. Поки Богдан у полоні, за нього біжу я. Сподіваюся, що коханий відчуває мою підтримку. Чекаємо на обміни, хочеться, щоб скоріше для наших рідних це пекло нарешті закінчилося.
Алевтина бігла за полеглих і полонених зі Звитяги ВМС, а її син — за “Гряна”
— Про забіг ми дізнались від дівчини, з якою потоваришували після сходження на Говерлу на честь “азовця” Сашка Гряника. “Найдовший у світі марафон” проходитиме у Києві, але долучитися до нього можна буде в будь-якому місті України. І ми з сином зареєструвалися, хоча ще і не знали, де та як будемо бігти дистанцію.
Приїхали до столиці за день до марафону, аби бути присутніми на похованні праху “Гряна”. Разом з батьками, побратимами, друзями вшанували пам'ять Героя, адже він загинув під час оборони мого рідного Маріуполя.
Алевтина і син
Мій син одразу сказав, що марафон буде бігти за Сашка Гряника. У малого не було номерка, тому на спині його футболки я маркером написала “Біжу за Гряна”. Я також бігла та думала про Сашка, але, крім того, вклала у свою дистанцію й інший символізм. До повномасштабного вторгнення рф в Маріуполі щорічно проходили змагання з кросфіту для військовослужбовців “Звитяга ВМС”. Організаторами подій виступала команда “NAVY Sport” з Одеси, і щоразу ці події об'єднували на спортивному майданчику військовослужбовців з “Азову”, прикордонників, поліцейських, працівників ДСНС тощо. На змаганнях панувала унікальна атмосфера: сила, витривалість, прагнення перемоги та водночас єдність і підтримка одне одного — такі якості демонстрували учасники та учасниці “Звитяги ВМС”. Багато з них загинули під час оборони Маріуполя — “азовці” “Пістон”, “Рама”, “Риба”, прикордонник Федір Темір. Частина і досі в полоні.
З захопленням згадую, як під час “Звитяги ВМС” начальник військової школи командирів імені полковника Євгена Коновальця, “азовець” Кирило Беркаль на псевдо “Кірт” завжди завзято підтримував своїх побратимів під час їхніх виступів. Для мене це і досі залишається прикладом єдності та допомоги. Ми маємо шанувати загиблих, кричати про полонених і підтримувати тих, хто сьогодні продовжує виборювати перемогу на фронті.
Тетяна бігла за акторів студентського театру, які загинули на Донеччині
— Цей марафон я бігла за особливі серця Ярослава Савченка і Антона Прасоленка, які загинули на Донеччині цього року. Фантастично талановиті актори студентського театру, які знали де знайти найсмачнішу каву в найвіддаленішому місці і зібрати навколо себе всіх кошенят на позиціях.
Цей забіг Тетяна присвятила Ярославу Савченку і Антону Прасоленку
Чому це так важливо? Герої вмирають, але хочу, щоб світ знав, які світлі люди виборювали їм життя. Вважаю важливим продовжувати життя їхніх ідей і цінностей, а марафон — це одна з можливостей говорити про них.
Діана бігла за нареченого — його засудили на 29 років суворого режиму
— Я бігла за “Відьмака”, це позивний мого нареченого, бійця “Азову”. Наразі Іван майже 18 місяців перебуває в полоні. В середині вересня цього року коханого та ще одного його побратима псевдосуд так званої “днр” засудив до 29 років тюрми.
Діана (зліва) бігла за свого нареченого. Окупанти засудили його до 29 років ув'язнення
Для мене дуже важливо брати участь у будь-якому заході, адже це можливість нагадувати всім, що він і майже 700 його побратимів ще досі перебувають в пеклі. Хоча і війна триває, але ми живемо далі, маємо можливість поспілкуватися з рідними, побачити їх, можемо їсти смачну їжу, випити каву з друзями, елементарно побачити світ і подихати свіжим повітрям. А мій наречений всього позбавлений, все що він зараз бачить — це чотири стіни за ґратами. Але я сподіваюся, що моя віра і кохання дає сил йому боротися за своє життя. Тому будучи присутнім на таких заходах ми робимо все можливе, щоб люди не забували і боролися за них так, як вони боролися за нас!
Свої в Telegram 
